Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 10: Живопис, графіка 1857-1861.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








104. Автопортрет Рембрандта з шаблею. Папір, офорт 19,4 × 16,2; (22,1 × 17,3). [Пб.]. [Н. п. 15.VII 1858].

Копія з офорта Рембрандта. /55/

Даний естамп разом з офортами «Лазар Клап» та «Поляк з шаблею і палицею» (№ 105 і 106) знаходився в збірці близького знайомого Шевченка Я. П. Полонського, який подарував його відомому російському історику гравюри Д. О. Ровінському (див. Г. Паламарчук, Невідомі офорти Шевченка, журн. «Україна», 1957, № 5).

Ровінський, перераховуючи всі відомі офорти Шевченка, зазначає, що в нього особисто зберігається також три його гравюри — копії офортів Рембрандта і посилається при цьому на назви та номери каталогу Бартша (Von Bartsch, Katalog raisonné de toutes les estampes qui forment l’oeuvre de Rembrandt, Wien, 1797), за якими позначено оригінали Рембрандта: «Шевченко сделал еще три копии с гравюр Рембрандта (вернее сказать с Базановских копий с Рембрандта): a) Rembrandt an sabre (Ba, № 23); б) Lasarus Klap (Ba, № 171) и в) Polonais portant sabre et bâton (Ba, № 141)» (Д. Ровинский, Подробный словарь pycских граверов XVI — XIX вв., СПБ, 1895, т. II, стор. 1177).

Ймовірно, що це були перші вправи Шевченка в освоєнні штрихової техніки рембрандтівських офортів, які передували праці над офортом «Притча про робітників на винограднику» (див. № 29, 30 та В. І. Касіян, Офорти Тараса Шевченка, К., 1963, стор. 22).

Попередні місця збереження: власність Я. П. Полонського, Д. О. Ровінського, Рум’янцевський музей.


Державний музей образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна, інв. № 35737.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.