[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 366; С. 748-749.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ



Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте,

Розвивайся, поки твоє

Серце не розбите,

Поки люди не дознали

Тихої долини,

Дознаються — пограються,

Засушать та й кинуть.

Ані літа молодії,

Повиті красою,

Ні карії оченята,

Умиті сльозою,

Ані серце твоє тихе,

Добреє дівоче

Не заступить, не закриє

Неситії очі.

Найдуть злії та й окрадуть...

І тебе, убогу,

Кинуть в пекло... Замучишся

І прокленеш Бога.

Не цвіти ж, мій цвіте новий,

Нерозвитий цвіте,

Зов’янь тихо, поки твоє

Серце не розбите.











МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ


Джерело тексту:

чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (ІЛ, ф. 1, № 74, арк. 34 звор.).

Подається за цим автографом.

Автограф датовано: «20 декабря 1845, Вьюнища».

Датується за автографом: 20 грудня 1845 р., В’юнище.

Вперше надруковано за копією з рукописної збірки «Три літа» в журналі «Нова громада» (1906. — № 10. — С. 68 — 69; публікація П. Є. Щоголева). З цього видання твір передруковано в журналах «Літературно-науковий вісник» (1906. — № 12. — С. 341) та «Світ» (Львів, 1906. — № 19. — С. 291 — 293).

За копією з рукописної збірки «Три літа» вірш надрукував В. Доманицький у «Критичному розсліді над текстом „Кобзаря“» в журналі /749/

«Киевская старина» (1906. — № 11/12. — С. 333), окремий відбиток — К., 1907. — С. 134; тут припущено помилку в прочитанні третього рядка: «Розвивайся, коли твоє».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Шевченко Т. Кобзарь / За ред. В. Доманицького. — СПб., 1907. — С. 270 — 271, де упорядник виправив свою помилку у третьому рядку.











Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.