[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 406; С. 759-760.]

Попередня     Головна     Наступна





1840



НА НЕЗАБУДЬ ШТЕРНБЕРГОВІ


Поїдеш далеко,

Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся, —

Згадай мене, брате!











НА НЕЗАБУДЬ ШТЕРНБЕРГОВІ


Джерело тексту:

публікація С. І. Пономарьова «Еще строки Шевченка» в журн.: Киевская старина. — 1902. — № 2. — С. 73 (Документи, известия, заметки).

Подається за цією публікацією.

Датується орієнтовно за часом від’їзду Штернберга за кордон: не пізніше 20 липня 1840 р., Санкт-Петербург.

Штернберг Василь Іванович (1818 — 1845) — російський та український художник. У 1835 — 1839 рр. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, цікавився Україною, намалював там декілька пейзажних і жанрових творів. У 1838 р. познайомився і заприятелював з Шевченком; 1840 р. вони разом квартирували в будинку на 11-й лінії Васильєвського острова. Залишив кілька портретів і шаржових замальовок Шевченка.

Для «Кобзаря» 1840 р. зробив фронтиспіс — офорт «Кобзар з хлопчиком-поводирем». Відряджений 1840 р. до Італії, листувався з Шевченком: відомий його лист від 1842 р. зі згадкою про лист Шевченка до нього (див.: Листи до Тараса Шевченка. — С. 13). Шевченко тепло згадував про Штернберга у своїх повістях, листах і в щоденнику. Перед від’їздом Штернберга до Італії (20 липня 1840 р.) Шевченко подарував йому перше видання «Кобзаря», на якому написав свій чотирирядковий вірш-присвяту. Згодом цей примірник був придбаний М. Левченком у Петербурзі, а від нього потрапив до відомого бібліографа й літературознавця С. І. Пономарьова (1828 — 1913), який прожив свої останні роки й помер у Конотопі. Наприкінці життя С. І. Пономарьов подарував свою бібліотеку Конотопському земству; згодом вона була втрачена. У зібранні С. І. Пономарьова були й матеріали, придбані ним у М. Левченка. /760/

У 1902 р. С. І. Пономарьов опублікував відомості про них у журналі «Киевская старина» (1902. — № 2). Там же вміщено було й публікацію під заголовком «Еще строки Шевченка»:

«Много лет тому назад случайно куплен М. Левченком в Петербурге на толкучке экземпляр „Кобзаря“ первого издания, подаренный Шевченком Штернбергу (известный художник, ум. 1845), с автографом поэта.


На незабудь Штернбергови

Пойидеш далеко,

Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся —

Згадай мене, брате!

Тарас Шевченко».


Деякі відомості про бібліотеку С. І. Пономарьова наведено у статті В. Авдєєнка та Ж. Іванової «С. Пономарьов: „Я книгу паче хліба і солі приємлю“» в журналі «Пам’ять століть»: «На жаль, подальша доля бібліотеки була сумною. Земство і громада міста Конотопа не мали в той час потреби в спеціальній, суто науковій бібліотеці, фактично вони не знали, що з нею робити. Ще за життя Пономарьова частину книг земство передало до земської чоловічої гімназії, частину — до жіночої гімназії, дещо — до в’язниці. Решта бібліотеки була звалена в сараї земства, звідки вона потроху розкрадалася і розпродавалася. А потім революція: війна, зміна влад, шкільні реорганізації, що також не сприяли її цілості. Серед багатьох бібліографічних раритетів загинув, здається, і той примірник „Кобзаря“ видання 1840 року, де було рукою поета написано „На незабудь Штернбергові“» (Пам’ять століть. — 2000. — № 3. — С. 153).




















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.