[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 48; 581-583.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





ПОЛЯКАМ



Ще як були ми козаками,

А унії не чуть було,

Отам-то весело жилось!

Братались з вольними ляхами,

Пишались вольними степами,

В садах кохалися, цвіли,

Неначе лілії, дівчата.

Пишалася синами мати,

Синами вольними... Росли,

Росли сини і веселили

Старії скорбнії літа...

Аж поки іменем Христа

Прийшли ксьондзи і запалили

Наш тихий рай. І розлили

Широке море сльоз і крові,

А сирот іменем Христовим

Замордували, розп’яли...

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава,

Украйна плаче, стогне-плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує,

А ксьондз скаженим язиком

Кричить: «Te Deum! Алілуя!..»


Отак-то, ляше, друже, брате!

Неситії ксьондзи, магнати

Нас порізнили, розвели,

А ми б і досі так жили.

Подай же руку козакові

І серце чистеє подай!

І знову іменем Христовим

Ми оновим наш тихий рай.











ПОЛЯКАМ


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 109 — 110);

чистовий автограф у зошиті С. Незабитовського (ІЛ, ф. 1, № 75, с. 15); /582/

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 48);

чистовий автограф у листі до М. О. Максимовича від 5 квітня 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 192).

Подається за автографом у листі до М. О. Максимовича від 5 квітня 1858 р.

Дату створення вірша в автографах не зазначено.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка, з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 р., в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня) Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (без номера до сьомого зшитка за 1846 — 1847 рр.). По дорозі з заслання, під час короткочасної зупинки в Астрахані, 20 серпня 1857 р. Шевченко переписав вірш з «Малої книжки», з відмінами у рядках 3 і 11, до зошита С. А. Незабитовського з дарчим написом: «Степанові Незабитовському на пам’ять 20 августа 1857».

До того часу вірш мав 24 рядки. Пізніше, очевидно, наприкінці 1857 — на початку 1858 року у Нижньому Новгороді (не пізніше 8 березня), Шевченко дописав останні вісім рядків. Під час перебування в Москві, 14 березня 1858 р., поет переписав вірш з деякими виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Як і в «Малій книжці» та в зшитку, у «Більшій книжці» нема назви. Внизу ліворуч дата переписування твору до «Більшої книжки»: «14 марта».

Автограф у листі до М. О. Максимовича від 5 квітня 1858 р. має назву «Полякам» і підпис «Кобзарь Дармограй». Це остаточна редакція твору. Від автографа у «Більшій книжці» вона відрізняється, крім назви і підпису, рядком 32: «Ми оновим наш тихий рай» замість «Возобновим наш тихий рай».

З віршем «Полякам» П. О. Куліш знайомився ще в рукопису. В його листі до поета десь на початку 20-х чисел листопада 1858 р. читаємо: «Учора я сказав Вам дещо про стихи, да й злякавсь, щоб Ви не прийняли того за вхибу своєму достоїнству поетичному. Коли б хто інший написав Ваше слово до ляхів, то, може, високо я поставив би його — так як Ви «Казаночок» (йдеться про поезію Я. Щоголева «Гречкосій», в якій є рядки: «Вітер віє-повіває, казаночок простигає». — Ред.). Но ви самі поставили таку високу міру в печатних і непечатних Ваших віршах, що й найплохший критик зуміє вказати, що нижче її, тої міри. Може, я помиляюсь, як дитина, судячи про Ваші вірші, да лучче ж Вам знать, що дітська моя думка од Вас не замкнута, ніж не знать, що справді в чоловіка на думці!» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 124).

Вперше надруковано за автографом у листі до М. О. Максимовича в газеті «Dziennik Literacki» (1861. — 30 липня).

У виданні «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867. — Т. 1. — С. 57), де твір вперше введено до збірки, назва інша: «Ляхам. Бр. Залеському» (очевидно, редакторська). У виданні: Кобзарь Тараса Шевченка» / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 367 вірш надруковано за /583/ «Більшою книжкою», але без останніх восьми рядків (можливо, з огляду на цензуру).

Списки вірша поширювалися з довільними назвами: з рукописними вставками у примірнику «Кобзаря» 1860, що належав Л. Г. Лопатинському (ІЛ, ф. 1, № 535, с. 220) — «Бр. Залеському», у «Кобзарі» 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 175 — 176) — Полякам», у рукописному «Кобзарі» 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 252) — «Богдану Залеському», у списку невідомої особи (РДІА, ф. 309, оп. 1, № 2092, арк. 5) — «Ляхам», у списку В. Бондарчука (ДАРФ, ф. 312, оп. 2, № 471, арк. 46 звор. — 47 звор.) — «Полякам». Але у всіх зазначених випадках рядок 31, як і в «Малій книжці», — «І іменем Христовим знову».

З перших днів перебування в Орській фортеці Шевченко близько зійшовся з польськими засланцями. Очевидно, часті зустрічі і розмови з ними навіяли задум написати поезію «Полякам».

...А унії не чуть було... — Йдеться про об’єднання православної церкви України й Білорусі з католицькою церквою, проголошене на Брестському церковному соборі 1596 р. верхівкою українського й білоруського духовенства та світських феодалів, зв’язаних з польськими магнатами.

Ксьондзи — католицькі священики. Шевченко вважав їх головними винуватцями розбрату між українським і польським народами.

«Te Deum» — католицький гімн «Тебе, Боже, хвалим», створений у XV ст.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.