Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 304; 715-716.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Федору Івановичу Черненку.

На пам’ять 22 сентября 1859 року


Ой по горі роман цвіте,

Долиною козак іде

Та у журби питається,

Де та доля пишається?


Чи то в шинках з багачами?

Чи то в степах з чумаками?

Чи то в полі на роздоллі

З вітром віється по волі? —


Не там, не там, друже-брате,

У дівчини в чужій хаті,

У рушничку та в хустині

Захована в новій скрині.











«ОЙ ПО ГОРІ РОМАН ЦВІТЕ...»


Джерела тексту:

фотокопія чистового автографа (Стара Україна. — 1925. — № 3/4. — С. 42);

чистовий автограф (ІЛ, ф. 1, № 38);

список рукою Г. Честахівського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 238);

першодрук (альманах «Хата». — СПб., 1860. — С. 90).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в автографі, опублікованому в журналі «Стара Україна» — «7 іюня в Лихвені»: у «Більшій книжці» — «Лихвен, 7 июня».

Датується за автографами: 7 червня 1859 р., Лихвен.

Найранішим з відомих джерел тексту був автограф, що належав Науковому товариству імені Шевченка у Львові. І. Франко зняв копію для видання творів Шевченка, здійсненого ним у 1908 р. (ІЛ, ф. 3, № 1992). Фотокопію автографа опубліковано в журналі «Стара Україна» (1925. — № 3/4. — С. 42); у рядках 3 та 11 є відміни від основного тексту. Автограф не зберігся.

Пізніше написано чистовий автограф (ІЛ, ф. 1, № 38) з авторською датою «1859. 23 августа. Гирівка», що містить варіанти в п’ятому і шостому рядках.

Основним джерелом тексту є список рукою Г. Честахівського в «Більшій книжці» з авторською датою «Лихвен, 7 июня», виконаний значно пізніше, вже в Петербурзі. Шевченко виправив його й написав присвяту і дату.

У першодруці («Хата», 1860) вірш має редакторську назву «Пісня» і відміну в рядку 1: «Ой по горі ромен цвіте».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 631, за першодруком.

За публікацією «Хати» зроблено рукописні копії: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка», 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 402); у «Кобзарі» 1860 з рукописними вклейками (ІЛ, ф. 1, № 535, с 146); у рукописних «Кобзарях» — 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 11), та 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, с. 246). /716/

Твір написано під час останньої подорожі Шевченка на Україну на хуторі Лихвені Лебединського повіту Харківської губернії (нині с. Лифине Лебединського району Сумської області) 7 червня 1859 р. Невідомо, яку подію у взаєминах із своїм добрим знайомим, інженером-архітектором Ф. І. Черненком, бажав вшанувати поет, назвавши у пізніше дописаній присвяті Черненкові дату 22 вересня 1859 р. — можливо, як припускав Ю. О. Івакін, йшлося про їхню зустріч після повернення Шевченка з України чи якесь родинне свято (Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275).

Черненко Федір Іванович (1818 — 1876) — гарнізонний інженер-архітектор, знайомий Шевченка з 40-х років. Його петербурзька квартира була центром літературних зібрань української громади у 50-х — на початку 60-х років. Шевченко листувався з ним, подарував свій офорт «Свята родина» з автографом вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала...») на звороті, присвятив йому коментований вірш. Після смерті поета Черненко зберігав його бібліотеку.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.