[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 305; 716.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

Ой маю, маю я оченята,

Нікого, матінко, та оглядати,

Нікого, серденько, та оглядати!

Ой маю, маю і рученята...

Ніко[го], матінко, та обнімати,

Нікого, серденько, та обнімати!

Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати!

«ОЙ МАЮ, МАЮ Я ОЧЕНЯТА...»

Джерела тексту:

фотокопія чистового автографа (Стара Україна. — 1925. — № 3/4. — С. 43);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 239).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в «Більшій книжці»: «10 июня. Пирятин».

Датується за автографом: 10 червня 1859 р., Пирятин.

Найраніший відомий текст — автограф, написаний на тому самому аркуші, що й поезія «Ой по горі роман цвіте...»; автограф належав Науковому товариству імені Шевченка у Львові; він не зберігся. Фотокопію опубліковано в журналі «Стара Україна» (1925. — № 3/4. — С. 43). Свого часу І. Я. Франко, готуючи видання творів поета, яке вийшло у 1908 р., виконав копію автографа, де є одне різночитання у четвертому рядку: «Ой м[аю], [маю] я рученята». Авторських варіантів цей автограф не містить (ІЛ, ф. 3, № 1992).

Чистовий автограф у «Більшій книжці» містить авторські виправлення допущених описок. Вірш переписано до «Більшої книжки» не раніше 10 червня 1859 р. Це остаточний текст твору.

Вперше надруковано у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 632 за «Більшою книжкою». Першодрук містить різночитання у другому рядку: «Нікого, мати, та оглядати...».

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти