Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 54; 587-588.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Самому чудно. А де ж дітись?

Що діяти і що почать?

Людей і долю проклинать

Не варт, єй-богу. Як же жити

На чужині на самоті?

І що робити взаперті?

Якби кайдани перегризти,

То гриз потроху б. Так не ті,

Не ті їх ковалі кували,

Не так залізо гартували,

Щоб перегризти. Горе нам!

Невольникам і сиротам

В степу безкраїм за Уралом.











«САМОМУ ЧУДНО. А ДЕ Ж ДІТИСЬ?..»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, №, 71, с. 119);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 54).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга, орієнтовно наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (під № 14 до восьмого зшитка за 1846 — 1847 рр.). У рядку 13 спочатку замість слова «Уралом» поставлено крапки, згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці свого перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, поет на місці крапок вписав слово «Уралом». 14 — 15 березня 1858 р. (наступна поезія у «Більшій книжці» має дату переписування «15 марта», а попередня — «Ще як були ми козаками» — /588/ «14 марта») поет переписав вірш «Самому чудно. А де ж дітись?..» з «Малої книжки» до «Більшої книжки» з відміною у рядку 8: «То гриз потроху б» замість «То гриз помалу б».

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 374 і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867 — Т. 2. — С. 220.











Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.