Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 55; 588.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки,

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.


Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка,

Дивуйтеся, парубки,

Запорозькі козаки.


Ой дивуйтесь, лицяйтеся,

А з іншими вінчайтеся.

Подавані рушники...

Отаке-то козаки!











«ОЙ СТРІЧЕЧКА ДО СТРІЧЕЧКИ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 120);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 55).

Подається за «Більшою книжкою».

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга, орієнтовно наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше 23 квітня — дня арешту поета) Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (під № 15 восьмого зшитка за 1847 рік). У першому рядку спочатку було «Ой стрічечка до стрічечки», а потім виправлено: «Ой стрічечку до стрічечки». Переписуючи у Москві 15 березня 1848 р. вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки», Шевченко повернувся до первісного варіанта рядка 1 в «Малій книжці»: «Ой стрічечка до стрічечки». Під віршем дата переписування до «Більшої книжки» — «15 марта».

Списки І. М. Лазаревського (ІЛ, ф. 1, № 644 — фото) і невідомою рукою (РДАЛМ, ф. 227, оп. 2, № 37, арк. 2) походять від автографа у «Малій книжці» після виправлення у рядку 1 («Ой стрічечку до стрічечки »).

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 375 і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 220 — 221.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.