Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 340; 733-735.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Колись-то ще, во время оно,

Помпілій Нума, римський цар,

Тихенький, кроткий государ,

Втомившись, пишучи закони,

Пішов любенько погулять

І одпочить. Та, спочивавши,

Додумать, як би то скувать

Кайдани на римлян. І, взявши

Гнучкий одноліток лози,

Каблучку заходивсь плести,

На шию б то. Коли погляне,

У холодочку під платаном

Дівча заквітчанеє спить...

Дріадам нічого робить

Перед такою красотою,

Перед богинею такою!

Сама Егерія в гаю,

Кленучи доленьку свою,

Повісилась. А мудрий Нума

І на дівча і на цвіти

Дивується собі і дума,

Який би ретязь ще сплести?











«КОЛИСЬ-ТО ЩЕ, ВО ВРЕМЯ ОНО...»


Джерела тексту:

чорновий автограф на звороті офорта автопортрета Шевченка 1860 р. (Державний російський музей, Санкт-Петербург, № 28 515);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 294). /734/

Подається за «Більшою книжкою».

Дата автографа в «Більшій книжці»: «27 маия С. Петербург». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 28 травня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф вірша записано олівцями різного кольору — чорним та червоним — на звороті офорта автопортрета Шевченка 1860 р. З цього автографа Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», зробивши в тексті кілька виправлень. Текст «Більшої книжки» остаточний.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 642, з помилками в рядках 12 («У холодочку під платочком») та 14 («Друідам нічого робить»).

Нума Помпілій — другий після легендарного Ромула цар Давнього Риму, правив у 715 — 672 рр. до н. е. З його іменем пов’язується запровадження ряду реформ (зокрема, календарної — з поділом року на 12 місяців замість 10), встановлення правових норм і впорядкування релігійних культів. У вірші Шевченка ім’я Нуми Помпілія використано як прозорий езопівський псевдонім російського царя Олександра II, загальнопоширеними «постійними епітетами» якого в той час були визначення «добрий цар», «кроткий государ», «цар-реформатор» тощо. До цих же епітетів у сатиричній характеристиці Олександра II Шевченко вдавався і в інших своїх творах («добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар» — «Осія. Глава XIV. Подражаніє»). У вірші «Колись-то ще, во время оно...», який стоїть в одному ідейно-тематичному ряду з циклом «Царі», віршем «Саул» та іншими творами Шевченка, розвінчання російського самодержавства за допомогою історичних аналогій поєднується з критикою поширених тоді царистських ілюзій та угодовства.

Одним із безпосередніх імпульсів звернення Шевченка саме до образу Нуми Помпілія могло бути його знайомство з віршем поета А. Майкова «Нимфа Эгерия» (1844), передрукованим у збірці «Стихотворения Аполлона Майкова» (СПб., 1858. — Ч. 1. — С. 213), з яким у вірші Шевченка є деякі перегуки. Однак ідейне спрямування Шевченкового вірша принципово відмінне: «...Античний маскарад не тільки надійно захистив твір від цензури.., а й створив чудові можливості для викриття фальшивого царського народолюбства». (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 322).

Дівча заквітчанеє спить... — Давньоримська традиція пов’язувала з Нумою Помпілієм запровадження особливої категорії жриць богині домашнього вогнища Вести — весталок (дівчат, що давали обітницю безшлюбності). До подібного ж комічного переосмислення описуваної ситуації («І... і не позна ю») Шевченко вдався в циклі «Царі».

Дріади — в античній міфології німфи — покровительки дерев, лісові русалки.

Егерія — у Давньоримській міфології німфа струмка в гаю, присвяченому богині-пророчиці Карменті. Обдарована здатністю провіщати майбутнє завдяки зв’язку з богами, стала порадницею, а згодом і дружиною Нуми Помпілія. Вже античні автори висловлювали припущення, що Нума сам поширював чутки про порадництво Егерії, щоб надати божественного /735/ ореолу своїй реформаторській діяльності. За легендою, після смерті Нуми Егерія від нестримного плачу перетворилася на струмок.

Поширений у літературі та мистецтві сюжет про Нуму та Егерію був відомий Шевченкові з часів його навчання в Академії мистецтв, де докладно студіювалася антична міфологія.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.