Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 353; 747.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





І Архімед, і Галілей

Вина й не бачили. Єлей

Потік у черево чернече!

А ви, святиє предотечі,

По всьому світу розійшлись

І крихту хліба понесли

Царям убогим. Буде бите

Царями сіянеє жито!

А люде виростуть. Умруть

Ще незачатиє царята...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.











«І АРХІМЕД, І ГАЛІЛЕЙ...»


Джерела тексту:

чорновий автограф 1 — 6 рядків на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 16); чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 308). Подається за «Більшою книжкою».

Дата в чистовому автографі в «Більшій книжці»: «24 сентября». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 24 вересня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф початку вірша написано синім олівцем (рядки 1 — 2) та чорним чорнилом (рядки 3 — 6) на звороті окремого аркуша паперу з написом олівцем невідомою рукою: «Тарасу Григорьевичу Шевченко» і залишками сургучевої печатки. Автограф, з якого вірш переписано Шевченком до «Більшої книжки», не відомий. Текст «Більшої книжки» остаточний.

Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 243), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 11: «А на оновленій землі».

Вірш побудовано на смисловому протиставленні полярно протилежних понять: гнобителі (духовні — «ченці» й світські — «царі») та народ («люде»), захланне себелюбство, служіння власному «череву» та самовіддане поборництво правди, мета якого — торжество людяності й оновлення землі.

І Архімед, і Галілей... — Видатний учений минулого — давньогрецький математик, механік, винахідник Архімед (близько 287 — 212 до н. е.) та італійський астроном і фізик Галілео Галілей (1564 — 1642), який обстоював і розвивав геліоцентричну теорію будови сонячної системи.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.