Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 354; 747-748.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Л.



Поставлю хату і кімнату,

Садок-райочок насажу.

Поси́жу я і похожу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині

В садочку буду спочивати,

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє-колишній та ясний

Присниться сон мені!.. і ти!..

Ні, я не буду спочивати,

Бо й ти приснишся. І [в] мали́й

Райочок мій спідтиха-тиха

Підкрадешся, наробиш лиха...

Запалиш рай мій самотний.











Л.


Джерела тексту:

чорновий автограф, вклеєний в альбом М. В. Гербеля (РНБ, ф. 179, оп. 1, № 12, арк. 289); /748/

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 309).

Подається за «Більшою книжкою».

Чорновий автограф не датований.

Дата в чистовому автографі в «Більшій книжці»: «27 сентября». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 вересня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф, написаний на окремому аркуші, М. В. Гербель вклеїв до свого альбому з нотаткою, що розкриває обставини, за яких до нього потрапила ця чернетка: «Автограф подарен мне покойным Шевченко недели за две до смерти. «Вот вам на память мои последние стихи, — сказал он, — я только что написал их и дарю их вам, переводчику моего „Кобзаря“». Тут М. В. Гербель припустився хронологічної неточності: оскільки вірш написано наприкінці вересня 1860 р., то або М. В. Гербель бачився з Шевченком не «тижнів за два» до його смерті, або ж поет подарував йому не щойно написаний вірш (див.: Доманицький В. Ukrainica в альбомі М. Гербеля // ЗНТШ. — 1908. — Кн. 3. — С. 176 — 184; Павлюк М. Шевченко і Гербель // Збірник праць двадцять першої та двадцять другої наукових шевченківських конференцій. — К., 1976. — С. 155).

З чорнового автографа, що згодом був подарований М. В. Гербелю, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», текст якої остаточний.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. — № 5. — С. 13) без назви. За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 663) та в рукописній збірці «Кобзар» 1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 134).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 630, де подано за першодруком, без назви.

Л. — Ликера Полусмакова, розрив взаємин з якою відбився в цьому вірші.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.