[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 355; 748.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

Не нарікаю я на Бога,

Не нарікаю ні на кóго.

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи. Орю

Свій переліг — убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись-то будуть. І дурю!

Себе-таки, себе самóго,

А більше, бачиться, нікóго?

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою!

Та засійся, чорна ниво,

Волею яснóю!

Орися ж ти, розвернися,

Полем розстелися!

Та посійся добрим житом,

Долею полийся!

Розвернися ж на всі боки,

Ниво-десятино!

Та посійся не словами,

А розумом, ниво!

Вийдуть люде жито жати...

Веселії жнива!..

Розвернися ж, розстелися ж,

Убогая ниво!!!

Чи не дурю себе я знову

Своїм химерним добрим словом?

Дурю! Бо лучше одурить

Себе-таки, себе самого,

Ніж з ворогом по правді жить

І всує нарікать на Бога!

«НЕ НАРІКАЮ Я НА БОГА..»

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 310). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «5 октября».

Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 5 жовтня 1860 р., Петербург.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 3 — 4) з помилковою датою: «Сентября 1861 р. Петербург».

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 652 — 653, де подано за першодруком, з датою: «5 октября 1860. Петербург». /749/

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти