Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 367; 755-756.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Якось-то йдучи уночі

Понад Невою... та йдучи

Міркую сам-таки з собою:

— Якби то, — думаю, — якби

Не похилилися раби...

То не стояло б над Невою

Оцих осквернених палат!

Була б сестра! і був би брат!

А то... нема тепер нічого...

Ні Бога навіть, ні півбога.

Псарі з псарятами царять,

А ми, дотепні доїзжачі,

Хортів годуємо та плачем.


Отак-то я собі вночі,

Понад Невою ідучи,

Гарненько думав. І не бачу,

Що з того боку, мов із ями,

Очима лупа кошеня.

А то два ліхтаря горять

Коло апостольської брами.

Я схаменувся, осінивсь

Святим хрестом і тричі плюнув

Та й знову думать заходивсь

Про те ж таки, що й перше думав.











«ЯКОСЬ-ТО ЙДУЧИ УНОЧІ...»


Джерела тексту:

чорновий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 47);

список І. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 323 — 324).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в чорновому автографі: «13 ноя[бря]».

Дата в списку: «13 ноября».

Датується за автографом і місцем списку в «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 13 листопада 1860 р., С.-Петербург. /756/

Чорновий автограф написано чорним чорнилом на чистому звороті аркуша з написом на лицьовому боці: «Тарасу Григорьевичу Шевченко. От Жемчужникова». Вгорі над текстом написано невідомою рукою: «Автограф Т. Г. Шевченко, подаренный мне Лазаревским в Орле». Спочатку Шевченко написав рядки 1 — 13, потім, відступивши від попереднього тексту, дописав рядки 14 — 24 трохи відмінним почерком. Виправлення в автографі зроблено в кілька прийомів: чорнилом іншого відтінку (синюватим, проби якого є на полях рукопису) виправлено рядок 9 і закреслено текст після рядка 13; червоним олівцем — рядки 10 — 14. Очевидно, після цього вірш був остаточно доопрацьований Шевченком в іншому автографі, нині не відомому, з якого його й переписав до «Більшої книжки» І. М. Лазаревський: текст списку в кількох місцях різниться від верхнього шару чорнового автографа № 47. Зокрема, в рядку 3: «Міркую сам-таки з собою» замість чорнового варіанта «Міркую сам собі з собою», в рядку 8: «Була б сестра! і був би брат!» замість «Були б сестра і був би брат», в рядку 17: «Що з того боку, мов із ями» відновлено пропущений у чернетці прийменник «із».

Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 259), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 1: «Якось-то йду я уночі».

То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! — Ідеться про Зимовий палац та палаци інших членів царської родини на Двірцевій набережній у Петербурзі.

Коло апостольської брами. — Йдеться про Невські ворота розташованої на протилежному березі Петропавлівської фортеці. Очевидно, «апостольськими» їх названо тут тому, що саме через ці ворота з фортеці вивозили засуджених до страти чи заслання в’язнів, яких Шевченко не раз називав у своїх творах («Неофіти», «Юродивий», «І день іде, і ніч іде...») «апостолами», «споборниками святої волі».










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.