Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861.]

Попередня     Головна     Наступна





Тарас ШЕВЧЕНКО

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ 1849 р.



«Неначе степом чумаки...» . . . . . . . . . . 170 . . . . . . . . . . 450 . . . . . . . . . . 664

[Сотник] . . . . . . . . . . 171 . . . . . . . . . . 451 . . . . . . . . . . 665

«Як маю я журитися...» . . . . . . . . . . 184 . . . . . . . . . . 452 . . . . . . . . . . 666

«Нащо мені женитися?..» . . . . . . . . . . 185 . . . . . . . . . . 453 . . . . . . . . . . 667

«Ой крикнули сірії гуси...» . . . . . . . . . . 187 . . . . . . . . . . 454 . . . . . . . . . . 668

«Якби тобі довелося...» . . . . . . . . . . 188 . . . . . . . . . . 454 . . . . . . . . . . 670

«Заросли шляхи тернами...» . . . . . . . . . . 191 . . . . . . . . . . 457 . . . . . . . . . . 671

«Зацвіла в долині...» . . . . . . . . . . 192 . . . . . . . . . . 458 . . . . . . . . . . 672

«У нашім раї на землі...» . . . . . . . . . . 193 . . . . . . . . . . 459 . . . . . . . . . . 672

«На Великдень на соломі...» . . . . . . . . . . 196 . . . . . . . . . . 461 . . . . . . . . . . 673

«Було, роблю що, чи гуляю...» . . . . . . . . . . 197 . . . . . . . . . . 461 . . . . . . . . . . 674

«Буває, іноді старий...» . . . . . . . . . . 198 . . . . . . . . . . 461 . . . . . . . . . . 674

«Хіба самому написать...» . . . . . . . . . . 199 . . . . . . . . . . 462 . . . . . . . . . . 674

«Дурні та гордії ми люди...» . . . . . . . . . . 201 . . . . . . . . . . 462 . . . . . . . . . . 675

«І золотої й дорогої...» . . . . . . . . . . 202 . . . . . . . . . . 463 . . . . . . . . . . 676

«Ми вкупочці колись росли...» . . . . . . . . . . 203 . . . . . . . . . . 464 . . . . . . . . . . 676

«Готово! Парус розпустили...» . . . . . . . . . . 205 . . . . . . . . . . 466 . . . . . . . . . . 677

«Ми восени таки похожі...» . . . . . . . . . . 206 . . . . . . . . . . 467 . . . . . . . . . . 678










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.