[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 77; 597-598.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

Ой гляну я, подивлюся

На той степ, на поле;

Чи не дасть Бог милосердий

Хоч на старість волі.

Пішов би я в Україну,

Пішов би додому,

Там би мене привітали,

Зраділи б старому;

Там би я спочив хоч мало,

Молившися Богу,

Там би я... Та шкода й гадки,

Не буде нічого.

Як же його у неволі

Жити без надії?

Навчіть мене, люди добрі,

А то одурію...

«ОЙ ГЛЯНУ Я, ПОДИВЛЮСЯ...»

Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 173);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 93).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовані.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 до 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: січень — початок травня 1848 р., Орська фортеця.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга, орієнтовно наприкінці 1849 (не раніше 1 ли/598/стопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета — 23 квітня) Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 4 до першого зшитка за 1848 рік) між поемою «Варнак» та поезією «Та не дай, Господи, нікому...». Під час перебування у Москві 19 — 25 травня 1858 р. Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки» після поеми «Варнак» з виправленням у рядках 9 і 11. Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданнях: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 422 і Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 226 — 227.

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти