Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 87; 603.]

Попередня     Головна     Наступна





Добро́, у кого є господа,

А в тій господі є сестра

Чи мати добрая. Добра,

Добра такого таки зроду

У мене, правда, не було,

А так собі якось жилось.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І довелось колись мені

В чужій далекій стороні

Заплакать, що немає роду,

Нема пристанища, господи!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ми довго в морі пропадали,

Прийшли в Дар’ю, на якор стали.

З Ватаги письма принесли

І всі тихенько зачитали.

А ми з колегою лягли

Та щось такеє розмовляли.

Я думав, де б того добра,

Письмо чи матір, взять на світі.

— А в тебе єсть? — Жена і діти,

І дом, і мати, і сестра!

А письма нема...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .











«ДОБРО, У КОГО Є ГОСПОДА...»


Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 188).

Подається за «Малою книжкою».

Автограф не датовано.

Датується місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом стоянки Аральської описової експедиції 1848 р. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга Шевченко наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета — 23 квітня) переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (під № 10 у зшитку за 1848 рік) між частинами циклу «Старенька сестро Аполлона...». До «Більшої книжки» вірш не переписано.

Вперше надруковано за «Малою книжкою» з пропуском слова «колегою» (у рядку 17) у виданнях: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. С. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 439 і Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 233.

Ми довго в морі пропадали. — У 1848 р. Аральська описова експедиція, в якій брав участь Шевченко як художник, плавала по Аральському морю на шхунах «Николай» та «Константин» близько двох місяців — з 30 липня по 21 вересня.

Прийшли в Дар’ю... — Йдеться про річку Сирдар’ю.

Ватага — рибальський зимівник.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.