Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 100; 610-611.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Якби зострілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: снилося дурній.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!











«ЯКБИ ЗОСТРІЛИСЯ МИ ЗНОВУ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 277);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 139).

Автографи не датовано.

Подається за «Більшою книжкою».

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 17 у четвертому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, вірш перенесено з багатьма змінами з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Особливо грунтовно доопрацьовано його другу частину: розширено характеристику поетом власних переживань при уявній зустрічі з коханою жінкою, в осмисленні яких у «Більшій книжці» з’явилися нові суттєві моменти. /611/

Найімовірніше, з «Малої книжки» твір було переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Всі зафіксовані ним варіанти у вірші «Якби зострілися ми знову...» збігаються з текстом «Малої книжки», проте їх менше. За описом О. Я. Кониського рядки 15 — 17 у так званому списку Л. М. Жемчужникова не мають розбіжностей з публікаціями вірша за текстом «Більшої книжки» (див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори. — ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 15).

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 468, з неточністю у рядку 4 («тоді» замість «тойді»), і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 237.

Першодрук у «Кобзарі Тараса Шевченка» (Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 468) є джерелом списку в збірнику віршів та поем (без кінця) другої половини XIX ст., що зберігається в ІР НБУВ (I, 7445, арк. 3).

Зміст цього вірша, як і попереднього — «Г. З.», навіяно спогадами поета про Г. Закревську.











Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.