Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 117; 619-620.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





І небо невмите, і заспані хвилі;

І понад берегом геть-геть,

Неначе п’яний, очерет

Без вітру гнеться. Боже милий!

Чи довго буде ще мені

В оцій незамкнутій тюрмі,

Понад оцим нікчемним морем

Нудити світом? Не говорить,

Мовчить і гнеться, мов жива,

В степу пожовклая трава;

Не хоче правдоньки сказать,

А більше ні в кого спитать.











«І НЕБО НЕВМИТЕ, І ЗАСПАНІ ХВИЛІ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 305);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 141).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. і часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 22 у шостому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він замінив слово у рядку 1, вписав рядок 7. Вірш закінчувався рядком крапок, які свідчать, що Шевченко збирався продовжити твір. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, вірш перенесено зі змінами в кількох рядках з «Малої книжки» до «Більшої книжки».

Вперше надруковано за текстом «Більшої книжки» в журналі «Основа» (1861. — № 8. — С. 16).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 469 і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 242.

Відомі нам списки вірша походять від друкованих джерел. Першодрук в «Основі» (1861. — № 8. — С. 16) є джерелом списків у рукописних /620/ «Кобзарях» — 1865 (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 45 звор.), 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 62), другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, І. 7450, арк. 3).











Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.