Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 118; 620.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти

З киргизами убогими.

Вони вже убогі,

Уже голі... Та на волі

Ще моляться Богу.

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.











«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...»


Джерела тексту:

чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, с. 47 і 37);

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 1);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 1).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр., в якому записано також чорнові автографи поезій «Дурні та гордії ми люди...», «Готово! Парус розпустили...», «За сонцем хмаронька пливе...», «Ми восени таки похожі...», уривки інших творів періоду Аральської експедиції, а також за часом зимівлі Аральської експедиції 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Первісний автограф в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. зроблено чорнилом (рядки 1 — 4 на сторінці 47, рядки 5 — 12 на сторінці 37) і олівцем (рядки 13 — 16 на сторінці 37). Текст записано в різних місцях альбому, значну частину слів не дописано, слово «киргизами» позначено лише першою літерою «к», слово «Уралом» — літерами «Ура». З цього чорнового автографа Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш з деякими виправленнями до «Малої книжки» — першим у першому ж зшитку за 1846 — 1847 рр., без номера, як заспів до всієї невольничої поезії. Рядок 9 («З к за Ура», тобто «З к[иргизами] за Ура[лом]») переписано: «З к. . . .

убо.....» (тобто «З к[иргизами] убо[гими]»). Окремі виправлення поет

вніс сюди й згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці свого перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, зокрема, дописав слова, позначені крапками («к.......... убо.....»): «киргизами убогими». 21 лютого 1858 р., перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко переписав твір з незначними виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. Час занесення вірша до «Більшої книжки» визначається за записом у щоденнику поета 21 лютого 1858 р.: «Начал переписывать свою поэзию для печати, писанную с 1847 года по 1858 год». Цей запис стосується передовсім вірша «Думи мої, думи мої...», записаного на першій сторінці «Більшої книжки».

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданнях: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 323 і Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 218.

Поезія «Думи мої, думи мої...» декларує творче кредо поета періоду заслання: думи про батьківщину, її уярмлений народ найтісніше переплітатимуться з думами про життя «убогих киргизів». За тодішньою традицією, Шевченко називає киргизами казахів та інші народи, що проживали на «прилінійній» до Росії території. /621/










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.