Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 124; 623-624.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Якби мені черевики,

То пішла б я на музики...

Горенько моє!

Черевиків немає,

А музика грає! грає!

Жалю завдає!

Ой піду я боса полем,

Пошукаю свою долю...

Доленько моя!

Глянь на мене, чорнобриву,

Моя доле неправдива...

Безталанна я!

Дівчаточка на музиках

У червоних черевиках...

Я світом нужу.

Без розкоші, без любові

Зношу мої чорні брови,

У наймах зношу!











«ЯКБИ МЕНІ ЧЕРЕВИКИ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 314);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 145);

чистовий автограф на окремому аркуші, поданий до журналу «Народное чтение» (ІЛ, ф. 1, № 46, арк. 1);

першодрук у журналі «Народное чтение» (1859. — № 5. — С. 168).

Автографи не датовано.

Подається за чистовим автографом, переданим до журналу «Народное чтение». /624/

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Найраніший відомий текст — чистовий автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано під № 26 у шостому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з невідомого ранішого автографа. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше

22 липня, Шевченко переніс твір з «Малої книжки» до «Більшої книжки», замінивши частину рядка 13. Згодом для журналу «Народное чтение» Шевченко переписав вірш з «Більшої книжки» з відміною в рядку 17 на окремий аркуш, поставивши над твором цифру 1. Під текстом вірша «Якби мені черевики...» та на зворотному боці аркуша під цифрою 2 він записав поезію «Один у другого питаєм...». Автографи без дати, під другим віршем підпис «Т. Ш.». Обидва твори надруковано у журналі «Народное чтение» 1859 р. Вірш «Якби мені черевики...» опубліковано без прізвища автора під назвою «Малороссийское стихотворение».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 475, де вірш надруковано за текстом «Більшої книжки». Того ж року за «Кобзарем» 1867 р. вірш передруковано у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 229.

Відомі нам списки вірша походять від публікації в «Основі» (1862. — № 2. — С. 1 — 2), яка зроблена за «Більшою книжкою»: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 620), у рукописному «Кобзарі» другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, І. 7450, арк. 15 звор.).










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.