Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 135; 633-634.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.
Заболіла головонька,
Заболів живіт,
Упав чумак коло воза,
Упав та й лежить.
Із Одеси преславної
Завезли чуму,
Покинули товариші —
Горенько йому.
Воли його коло воза
Понуро стоять.
А із степу гайворони
До його летять.
— Ой не клюйте, гайворони,
Чумацького трупу,
Наклювавшись, подохнете
Коло мене вкупі.
Ой полетіть, гайворони
Мої сизокрилі,
До батечка та скажіте,
Щоб службу служили
Та за мою грішну душу
Псалтир прочитали,
А дівчині молоденькій
Скажіть, щоб не ждала.
«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ...»
Джерело тексту:
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 327 — 328).
Подається за цим автографом.
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 36 у сьомому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він зробив виправлення в рядку 15, виправив описку у рядку 9. Пізніше, очевидно в Новопетровському укріпленні, повернувшись до тексту вірша, Шевченко олівцем замінив слово в рядку 21. До «Більшої книжки» твір не перенесено.
Вперше надруковано за «Малою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 535 — 536 і за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 245 — 246.
Як і поезія «У неділеньку та ранесенько...», вірш генетично пов’язаний з народними піснями, в яких розповідається про хворобу і смерть чумака в дорозі («Ой сидить пугач в степу на могилі...», «Ой ходив чумак сім рік по Дону...», «У полі криниченька...», «Молодий чумаченько воли запрягає...», «Ой в городі два явірка...» та ін.). Варіант пісні «Ой сидить пугач в степу на могилі...», записаний Шевченком орієнтовно 1846 р. в Сквирському повіті разом з трьома іншими чумацькими піснями («Зажурився бідний сіромаха...», «А в городі Самарі...», «Чи я ж тобі не казала...»), надруковано у збірнику «Чумацкие народные песни И. Я. Рудченка» (К., 1874. — С. 143). Інший варіант цієї пісні — текст і мелодію записано співаком італійської опери О. Г. Ревуцьким від Шевченка в Петербурзі після повернення поета з заслання — надрукував Д. М. Ревуцький (див.: Ревуцький Д. Шевченко і народна пісня// Пам’яті Шевченка: Збірник статей до 125-ліття з дня народження. — К., 1939. — С. 456 — 457). «Пугача» співають чумаки в поемі «Катерина». Пісню «Ой сидить пугач в степу на могилі...», за спогадами О. С. Афанасьєва-Чужбинського, співав Шевченко, гостюючи взимку 1845 р. у Закревських в селі Березовій Рудці на Полтавщині (Русское слово. — 1861. — Кн. 5. — Май. — С. 16 — 17). /634/
Із Одеси преславної Завезли чуму... — Традиційний мотив — смерть чумака в дорозі — в цих рядках трансформується за допомогою реалій сучасного Шевченкові життя — відомостей про епідемію холери, що охопила в 1847 — 1848 рр. більшу частину території Російської імперії, зокрема український південь. Серед інших портових міст Одеса була центром поширення хвороби. Про епідемію холери в Одесі Шевченкові написав А. І. Лизогуб у листах від 21 жовтня 1847 та від 15 липня 1848 р. (Листи до Тараса Шевченка. — К., 1993. — С. 46, 61).