[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 137-138; 634-635.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

У тієї Катерини

Хата на помості,

Із славного Запорожжя

Наїхали гості.

Один Семен Босий,

Другий Іван Голий,

Третій славний вдовиченко

Іван Ярошенко.

«З’їздили ми Польщу

І всю Україну,

А не бачили такої,

Як се Катерина».

Один каже: «Брате,

Якби я багатий,

То оддав би все золото

Оцій Катерині

За одну годину».

Другий каже: «Друже,

Якби я був дужий,

То оддав би я всю силу

За одну годину

Оцій Катерині».

Третій каже: «Діти,

Нема того в світі,

Чого б мені не зробити

Для цієї Катерини

За одну годину».

Катерина задумалась

І третьому каже:

«Єсть у мене брат єдиний

У неволі вражій!

У Криму десь пропадає, /138/

Хто його достане,

То той мені, запорожці,

Дружиною стане».

Разом повставали,

Коней посідлали,

Поїхали визволяти

Катриного брата.

Один утопився

У Дніпровім гирлі,

Другого в Козлові

На кіл посадили.

Третій, [Іван] Ярошенко,

Славний вдовиченко,

З лютої неволі

Із Бакчисараю

Брата визволяє.

Заскрипіли рано двері

У великій хаті.

Вставай, вставай, Катерино,

Брата зострічати.

Катерина подивилась

Та й заголосила:

«Це не брат мій, це мій милий,

Я тебе дурила...»

«Одурила!..» — І Катрина

Додолу скотилась

Головонька... «Ходім, брате,

З поганої хати».

Поїхали запорожці

Вітер доганяти.

Катерину чорнобриву

В полі поховали,

А славнії запорожці

В степу побратались.

«У ТІЄЇ КАТЕРИНИ...»

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 330 — 333).

Подається за цим автографом. У рядку 44 («Третій, Кіндрат Ярошенко») ім’я персонажа уніфікується відповідно до виправлення Шевченка в рядку 8: «Третій, [Іван] Ярошенко».

Автограф не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого баладу переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 38 у сьомому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він виправив описку — вставив слово у рядку 9, зробив правку в рядку 38. Згодом, очевидно в Новопетровському укріпленні, повернувшись до тексту, Шевченко олівцем у рядку 8 замінив ім’я /635/ одного з персонажів твору. У рядку 44 воно, очевидно за недоглядом, лишилося невиправленим. До «Більшої книжки» баладу не перенесено.

Першодрук у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 221 — 223, зроблено за «Малою книжкою» з незначними відхиленнями в рядках 26 («сієї» замість «цієї»), 55 («се» замість «це»), 34, 65 («запорозці» замість «запорожці»). Всі зазначені відступи від автографа припущені вже в рукописному оригіналі для складання цього «Кобзаря» (див.: ІЛ, ф. 1, № 86, арк. 20 — 21). За «Кобзарем» 1867 р. баладу «У тієї Катерини...» передруковано у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 197 — 198.

Тему й основні моменти сюжету балади запозичено Шевченком з народної пісні про тройзілля, поширеної в багатьох варіантах по всій Україні. Залишивши центральний мотив балади — покарання зрадливої дівчини — незмінним, поет замінив мотив здобуття тройзілля на мотив визволення козака з неволі, що ошляхетнило героїв, поглибило мотивацію їхніх вчинків, надало більшого драматизму змістові.

Козлов — так росіяни й українці називали татарське місто Гезлев. Виникло в XV ст. за часів Кримського ханства. Після приєднання Криму до Росії в 1783 р. перейменовано в Євпаторію.

Бахчисарай — до 1736 р. столиця Кримського ханства, тепер районний центр України (Автономна Республіка Крим).

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти