[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 143; 638-639.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

— Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

«ОЙ ЧОГО ТИ ПОЧОРНІЛО...»

Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 339);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 163).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 43 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він виправив описку в рядку 7, замінив окремі слова в рядках 1, 3, 7, 20. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переніс з новими виправленнями (в рядках 1, 3, 4, 7, 8, 17, 19) твір з «Малої книжки» до «Більшої книжки».

Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш було переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Зафіксовані ним варіанти в рядках 1, 3, 4, 7 збігаються з текстом «Малої книжки», проте охоплюють не всі розбіжності між «Малою книжкою» і «Більшою книжкою» (О. Кониський порівнював так званий список Л. М. Жемчужникова з надрукованим за «Більшою книжкою» текстом вірша у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка. — Львів, 1893. — Ч.1. — С. 169; див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 20 — 21).

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» з неточністю у рядку З («від» замість «од») в журналі «Основа» (1861. — № 7. — С. 1.).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 491 і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 230 — 231, де текст вірша подано за «Основою».

Відомі нам списки вірша походять від першодруку в «Основі» (1861. — № 7. — С. 1): у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 462), у рукописних «Кобзарях» — 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 42 — 42 звор.), 1863 — 1867 (ІЛ, ф. I, № 811, арк. 59 — 59 звор., криптонім власника: А. Ч.); 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 44), другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, І. 7450, арк. 11) та ін.

Берестечко — місто на річці Стир (тепер Горохівського району Волинської області), біля якого відбулася битва 18 — 30 червня 1651 р. між козацьким військом на чолі з Б. Хмельницьким і польською армією Яна II Казимира. Як на той час, чисельність військ противників була дуже великою. Польська армія налічувала 150 тисяч, у тому числі 20 тисяч іноземних найманців, українська — 100 тисяч, яких підтримували 50 тисяч союзників — кримських татар. У великих боях 18 — 20 червня козацькі полки /639/ успішно атакували ворога. Але кримські татари несподівано залишили поле битви і відступили, захопивши в полон Б. Хмельницького. Залишене без полководця козацьке військо оточили переважаючі сили поляків. Прорвати польські позиції козакам не вдалося. Не погодившись на капітуляцію, якої вимагали поляки, вони збудували три переправи через непрохідне болото й річку Пляшівку і вночі 30 червня почали відступати з табору. Під час відступу загинула значна частина (близько 30 тисяч) війська, було втрачено майже весь обоз і частину гармат. Внаслідок поразки під Берестечком Б. Хмельницький змушений був підписати з польським урядом у вересні 1651 р. тяжкий для українського народу Білоцерківський договір, за яким на більшості території України відновлювалась польсько-шляхетська влада. Поразка під Берестечком була сумним фіналом попередніх перемог козацтва, після якої Б. Хмельницький для оборони українських земель почав шукати союзників, підтримки іззовні, воєнного союзу з Москвою. Фатальним наслідком цієї поразки врешті стало підписання Переяславської угоди 1654 р., за якою Україну було приєднано до Московської держави.

Про Берестецьку битву Шевченко міг довідатися з багатьох джерел — «Истории русов», «Запорожской старины», історичних праць Д. М. Бантиша-Каменського, М. А. Маркевича, народних пісень. У містерії «Великий льох» третій лірник говорить, що він знає пісню про «містечко Берестечко».

Зеленеє поле. — У вірші персоніфікований образ української землі.

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти