[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 147; 642-643.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

У перетику ходила

По оріхи,

Мірошника полюбила

Для потіхи.

Мельник меле, шеретує,

Обернеться, поцілує

Для потіхи.

У перетику ходила

По опеньки,

Лимаренка полюбила,

Молоденька.

Лимар кичку зашиває,

Мене горне, обнімає,

Молоденьку.

У перетику ходила

Я по дрова

Та бондаря полюбила,

Чорноброва.

Бондар відра набиває,

Мене горне, пригортає,

Чорноброву.

Коли хочеш добре знати,

Моя мати,

Кого будеш попереду

Зятем звати —

Усіх, усіх, моя мамо,

У неділеньку зятями

Будеш звати.

«У ПЕРЕТИКУ ХОДИЛА...»

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 345 — 346).

Подається за цим автографом. /643/

Автограф не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 46 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). Під час переписування він замінив слово у рядку 20, виправив описку в рядку 22. До «Більшої книжки» поезію не перенесено.

Вперше надруковано за «Малою книжкою» з незначними відхиленнями у рядку 2 («горіхи» замість «оріхи») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 540 — 541 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 248 — 249 (з помилкою в останньому рядку: «знати» замість «звати»).

У вірші використано мотиви й образи народних пісень «Ой піду я до млина...» та «Ой піду я в ліс по опеньки...».

Перетика, перетик — предметний образ, що відкриває вірш, може мати два тлумачення: 1) перетика — перелісок; 2) перетик — тонкоткана полотняна тканина для сорочок, яка перетикалася іншою (обарвленою або, в разі ткання білим по білому, товщою) ниткою. У творі слово вжито метонімічно для позначення верхнього дівочого вбрання (Аврахов Г. Г. Одна з недосліджених поезій Т. Шевченка: «У перетику ходила». — Дивослово. — 1998. — № 3. — С. 2 — 5).

Шеретувати — обдирати зерно, відділяти лузгу від ядра насіння на шеретівці — спеціальному пристрої.

Лимар — майстер, що виготовляє дрібні шкіряні речі, тут — упряж для коней.

Кичка — повстяна прокладка під хомутом, підхомутник.

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти