[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 158; 654.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

І знов мені не привезла

Нічого почта з України...

За грішнії, мабуть, діла

Караюсь я в оцій пустині

Сердитим Богом. Не мені

Про теє знать, за що караюсь,

Та й знать не хочеться мені.

А серце плаче, як згадаю

Хоч невеселії случаї

І невеселії ті дні,

Що пронеслися надо мною

В моїй Україні колись...

Колись божились та клялись,

Братались, сестрились зо мною,

Поки, мов хмара, розійшлись

Без сльоз, роси тії святої.

І довелося знов мені

Людей на старості... Ні, ні,

Вони з холери повмирали,

А то б хоч клаптик переслали

Того паперу . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ой із журби та із жалю,

Щоб не бачить, як читають

Листи тії, погуляю,

Погуляю понад морем

Та розважу своє горе,

Та Україну згадаю,

Та пісеньку заспіваю.

Люде скажуть, люде зрадять.

А вона мене порадить,

І порадить, і розважить,

І правдоньку мені скаже. /159/

«І ЗНОВ МЕНІ НЕ ПРИВЕЗЛА...»

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 361 — 362).

Подається за цим автографом. У рядку 27 не виправлене Шевченком слово «розважи» виправляється за контекстом — «розважу».

Автограф не датовано.

Датується за місцем автографа в «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко переніс твір під № 55 у дев’ятому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він виправив рядки 25 — 27 і 29. До «Більшої книжки» поезію не перенесено.

Вперше надруковано за «Малою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 546 — 547 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 250 — 251.

...Вони з холери повмирали... — Згадка про холеру свідчить, що цей вірш було створено в той час, що й поезію «Чума».

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти