Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 170; 664-665.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





1849



Неначе степом чумаки

Уосени верству проходять,

Так і мене минають годи,

А я й байдуже. Книжечки

Мережаю та начиняю

Таки віршами. Розважаю

Дурную голову свою,

Та кайдани собі кую

(Як ці добродії дознають).

Та вже ж нехай хоч розіпнуть,

А я без вірші не улежу.

Уже два года промережав

І третій в добрий час почну.











«НЕНАЧЕ СТЕПОМ ЧУМАКИ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 225);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 119).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа в «Малій книжці» серед творів 1849 р. та часом перебування Шевченка (під час зимівлі Аральської описової експедиції на Косаралі в 1848 — 1849 рр.) в Раїмі з січня по квітень 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Найраніший відомий текст — чистовий автограф у «Малій книжці», до якої Шевченко переписав вірш без номера першим у першому зшитку за 1849 рік, орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року, з невідомого ранішого автографа. Пізніше, очевидно у 1857 р., наприкінці свого перебування на засланні, в Новопетровському укріпленні, він олівцем замінив два слова в рядку 6, вставив слово в останньому рядку 13. У 1885 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір з «Малої книжки» до «Більшої книжки» зі змінами у рядках 2 — 4, 10 — 13. Під час переписування він зробив виправлення у рядках 3, 10, виправив описку в рядку 3.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» з незначною відміною в рядку 12 («годи» замість «года») у виданні: Кобзарь Тараса Шевчен/665/ка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 444 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка / Львів, 1867. — Т. 2. — С. 235.

Відомий нам список вірша «Неначе степом чумаки...» у рукописній збірці, тепер неповній, віршів та поем другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, I, 7445, арк. 6 звор.) походить від перших публікацій.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.