Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 191; 671-672.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Заросли шляхи тернами

На тую країну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться

Читати самому

Оці думи? Боже милий!

Тяжко мені жити!

Маю серце широкеє —

Ні з ким поділити!

Не дав єси мені долі,

Молодої долі!

Не давав єси ніколи,

Ніколи! ніколи!

Не дав серця молодого

З тим серцем дівочим

Поєднати! — Минулися

Мої дні і ночі

Без радості, молодії!

Так собі минули

На чужині. Не найшлося

З ким серцем ділитись,

А тепер не маю навіть

З ким поговорити!..

Тяжко мені, Боже милий,

Носити самому

Оці думи. І не ділить

Ні з ким, і нікому

Не сказать святого слова,

І душу убогу

Не радовать, і не корить

Чоловіка злого.

І умерти!.. О Господи!

Дай мені хоч глянуть

На народ отой убитий,

На тую Украйну! /192/











«ЗАРОСЛИ ШЛЯХИ ТЕРНАМИ...»


Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 260 — 261).

Подається за «Малою книжкою».

Автограф не датовано.

Датується за місцем твору у «Малій книжці» серед творів 1849 р. (під № 8 у третьому зшитку за 1849 рік) та часом перебування Шевченка в Раїмі в січні — квітні 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», куди вірш переписано з невідомого автографа в Оренбурзі не раніше 1 листопада 1849 р., після повернення поета з Аральської описової експедиції, і не пізніше дня його арешту — 23 квітня 1850 р. У тексті «Малої книжки» після рядка 38 й розчерку, яким Шевченко позначив закінчення тексту, дописано ще три рядки, які становлять паралельний до рядків 36 — 38 варіант:


Не дай мені згинуть

На чужині, дай хоч глянуть

На тую країну.


До «Більшої книжки» твір не переписано.

З «Малої книжки» вірш переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. Уривки, наведені з нього О. Кониським, відповідають тексту «Малої книжки», за винятком рядків 2 («На тую Вкраїну») та 37 («На народ отой убогий». Див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори. — ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 13).

Рядки 36 — 38 (паралельний пізніший варіант), дописані в «Малій книжці» після завершального розчерку, подано Кониським і за списком у /672/ переробленому (можливо, Шевченком) вигляді:


Не дай мені згинуть

Отут на чужині!

(Там само. — С. 13).


Вперше надруковано у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 509 — 510, де подано за «Малою книжкою ».










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.