Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 192; 672.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поціловались.


Якого ж ми раю

У Бога благаєм?

Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши очі, —

Такого не хочем.

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та людям

Однаково буде.











«ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 262 — 263);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 130).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1849 р. (під № 9 у третьому зшитку за 1849 рік) та за часом перебування Шевченка в Раїмі в січні — квітні 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», куди вірш переписано з невідомого автографа в Оренбурзі не раніше 1 листопада 1849 р., коли поет повернувся з Аральської описової експедиції, і не пізніше дня його арешту — 23 квітня 1850 р. Невдовзі по переписуванні Шевченко вписав після рядка 17 новий рядок: «Тихою ходою» й виправив рядок 32. У 1858 р., не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш з кількома виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний.

З «Малої книжки» вірш переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. Наведені О. Я. Кониським уривки відповідають тексту «Малої книжки» (Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 13).

Вперше надруковано у журналі «Основа» (1862. — № 1. — С. 5 — 6) за «Більшою книжкою» без останніх дев’яти рядків і з редакторською кон’єктурою з огляду на цензуру у рядку 24: «[На світі] благаєм?».

Уперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Т. Шевченка / Коштом Д. К Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 457, де подано за «Більшою книжкою» без останніх дев’яти рядків.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.