Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 440-471.]

Попередня     Головна     Наступна






КОМЕНТАРІ (продовження)



ЗАПИСИ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ


У цьому розділі зібрано всі відомі на сьогодні записи народної творчості, здійснені Шевченком або на його прохання іншими особами, переважно в його робочих альбомах, заповнених у різний час малюнками, ескізами, фольклорними записами, чернетками оригінальних поезій та іншими матеріалами, а також кілька записів із друкованих джерел, про які є авторитетні свідчення, що вони здійснені Шевченком.

Записи народної творчості розміщено в хронологічному порядку — за датою запису.

Збереглося чотири робочих альбоми Шевченка 1839 — 1850 рр. (Детальний їх опис див. у виданні: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. — С 227 — 256).

У першому альбомі 1839 — 1843 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106), заповненому малюнками, ескізами, пейзажними зарисовками, виконаними в С.-Петербурзі та під час першої поїздки в Україну в 1843 р., Шевченко записав два фольклорні уривки: «Соколе мій, чоловіче...» та «І ворони клюють, і сороки клюють...». Рукою П. О. Куліша записані народні пісні: «Хвалилася Україна...», «В Макарові, славнім місті...», «Солодким медом да солодким вином...», «Гей підтискай, малий хлопче...», «Да все луги, все береги...».

У другому альбомі 1845 р. (ІЛ, ф. 1, № 107), заповненому малюнками пам’яток культової архітектури Київщини та Полтавщини, пейзажними зарисовками, виконаними Шевченком в Україні в червні — вересні 1845 р. під час роботи в Київській археографічній комісії, є два фольклорні записи Шевченка — «Чи я тобі не казала...» і «Шапувалко — чорна галко...».

У третьому альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108), заповненому замальовками українських та аральських пейзажів, начерками людських постатей, побутових сцен, чорнових варіантів оригінальних поезій, виконаних в Україні та на засланні — в Оренбурзі, Орську та під час Аральської описової експедиції, рукою Шевченка та іншими особами зроблено такі фольклорні записи: «Дітки, дітки! Гіркі зароб[іт]ки!..», «Ой поздоров, Боже, царя Петра...», «У Києві на ринку п’ють козаки горілку...», «Ой горе ж мені та на чужині..», «Семене Палію! А що ж бо ти робиш...», «Ой за пана Браницького...», «Та спасибі батькові...», «Упилась я на меду...», «Ой хвалився Бондаренко...», «Під городом під Солидоном...», «Ой пише, пише наш імператор...», «Ще й не світ, ще й не світає...», «О Боже наш, Боже, Боже наш єдиний...», «Ой піду я до церковці..», «Ой швець коло мене...», «Таточко з мамкою...», «Гиля, гиля, селезень...», «Ой пила, вихилила...», «Ой у саду, саду...», «Ой сидить козак та на дорозі..», «Чи не це ж тая кумася...», «їв баби душа не з лопуцька...», «Полюбила москаля...», «Налетіла чорна хмара...», «Козак козаком...», «Ой Улито, ой Улито...», «Ой піду я до Києва..», «Балакучий балакучу...», «В Переп’яті на валу...», «Не разом Краків збудований...»,«Ой хоч маю, пане-брате...», «Ой єбались копачі з Переп’яті ідучи...», «В Переп’яті у ямі...», «Пливе щука з Кременчука...», «Зійшла зоря ізвечора...», «Ой Кармелюче, по світу ходиш...» та поетична інтерпретація народної пісні «Ой піду я не берегом — лугом...». /441/

У четвертому альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109), в якому містяться рисунки й ескізи Шевченка, виконані на засланні — в Оренбурзі, Орську та під час Аральської описової експедиції, є два власноручні Шевченкові записи народної творчості — «Собиралась умирать...» та «Думаш, думаш — не можно жить...», а також поетичні інтепретації українських народних пісень — «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...», «Ой біліє в полі трава-тирса край могили...», «Ой на горі по тім боці...».

Зміст альбомів 1839 — 1843 рр. (№ 106) та 1845 р. (№ 107) коротко описаний в «Каталоге предметов малорусской старины и редкостей коллекции В. В. Тарновского» (Шевченко. — Киев, 1893. — Вып. 1) та в статті В. П. Горленка «Альбомы и рисунки Шевченка в собрании В. В. Тарновского» (Киевская старина. — 1886. — № 2. — С. 404 — 406).

Альбоми 1846 — 1850 рр. (№ 108) та 1848 — 1850 рр. (№ 109) описані в статті Я. П. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С. 1 — 19) та в статті М. І. Стороженка «Дві записні книжки Шевченка» (альманах «Нова рада». — 1908. — С 32 — 35).

Відомо, що існував ще один альбом Шевченка — 1858 — 1859 рр., розпочатий у Петербурзі навесні 1858 р. і продовжений в Україні в червні — серпні 1859 р. Після смерті Шевченка альбом належав родині В. М. Лазаревського. Вперше про нього згадується в статті В. Горленка «Картины, рисунки и офорты Шевченка»: «Альбом рисунков пером, сепией и карандашом: виды в Мошнах, Черкасах, Межиричьи, Корсуни (хата, бережок, деревья), около Канева (низкий берег Днепра), этюды деревьев, два вида с подписью "в Лыхвыни" (Тульск. губ.). Рисунки пером: малороссиянки, идущие с водой от криницы, мулла перед раскрытой книгой» (Киевская старина. — 1888. — № 6. — С. 83):

Син В. М. Лазаревського С. В. Лазаревський продав частину аркушів альбому різним особам. Решту аркушів придбав Ф. Л. Сулієв, член Петербурзької громади 60-х років. Ця частина альбому досить детально описана П. І. Зайцевим у статті «Новое о Шевченке» (Русский библиофил. — 1914. — № 1. — С. 9 — 19). Відомо 13 розрізнених аркушів цього альбому з 18 рисунками і кількома фольклорними записами (зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка).

В альбомі 1859 р. були записи народних пісень: «Через греблю Микитину...», «Ой ви галочки-чорноперочки...» (записано Варфоломієм Григоровичем Шевченком з поправками і дописками рукою поета), «Чи бачиш ти, дядьку...», «Ой п’яна я, п’яна..». Ще якась пісня була записана дитячою рукою, назва її П. І. Зайцевим не зазначена.

Крім зафіксованих в альбомах, збереглося і кілька поодиноких шевченківських записів народної творчості. Так, на останньому аркуші зшитка за 1850 р. в «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71) записано уривки двох народних пісень «Ой хоч буду віять...» і «Ру-дуду, ру-дуду...».

В альбомі Лазаревських 1844 — 1887 рр. (ІЛ, ф. 1, № 66) є два власноручні фольклорні записи Шевченка — відредагований ним текст пісні «Ой у саду, саду...» та «Таточко з мамкою...». На окремому подвійному аркуші поштового паперу після запису рукою В. Аскоченського вірша студента Київського університету А. Станіславського «Взлетів орел попід небо...» Шевченко записав дві пісні — «В Малороссии родилась...» і «Та головонько моя бідна...» (ІЛ, ф. 1, № 2). /442/

Уривок народної пісні «Іди, іди, претень, не гуди...» записаний на звороті смужки синього паперу з видавничими рахунками (ІЛ, ф. 1, № 116).

Пісня «Теши, сину, ясенину...» записана на звороті автографа поезії Шевченка «Ой по горі роман цвіте...» (ІЛ, ф. 1, № 38).

До видання введено також фольклорні тексти, оригінали Шевченкових записів яких не збереглися, але з авторитетних джерел відомо, що їх надруковано за записами Шевченка. Так, у передмові до збірника «Чумацкие народные песни» (Киев, 1874) упорядник І. Я. Рудченко зазначив, що до цього видання він включив кілька записів Шевченка з його рукописного зошита із записами пісень у Сквирському повіті. Орієнтовно ці записи можна датувати осінню 1846 р., часом перебування Шевченка на Київщині, де він за дорученням Київської археографічної комісії збирав фольклорний та етнографічний матеріал, записував історичні відомості про визначні могили й урочища, описував і замальовував пам’ятки архітектури.

Зі збірника Шевченка І. Я. Рудченко взяв чотири пісні: «Зажурився бідний сірома...», «А в городі Самарі...», «Ой сидить пугач та на могилоньці...», «Чи я ж тобі не казала...» — лише під цими піснями є посилання на Сквирський повіт. За текстами збірника І. Я. Рудченка ці пісні подаються у нашому виданні.

За свідченням А. І. Дудки- Степовича, якому повідомив Г. Ґалаґан, Шевченко передав упорядникам збірника «Южноруські пісні» (К., 1857) для публікації пісні «Ой у полі могила з вітром говорила...», «Ой горе, горе...», «Ой ішов козак з Дону...», «Ой із-під гори та із-під кручі...» (Ревуцький Д. М. Шевченко і народна пісня// Пам’яті Т. Г. Шевченка. — К., 1939. — С 448, 458, 461, 477). Ці пісні також ввійшли до видання.

Фольклорні записи Шевченка публікувалися в описах альбомів поета (статті В. Горленка, М. Стороженка, Я. Забіли), в окремих дослідженнях. Багато записів надруковано вперше у праці Д. М. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 425 — 499).

Зібрані докупи, науково перевірені, систематизовані й прокоментовані Шевченкові записи народної творчості кількістю 61 вперше введені до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 257 — 286.

Цінну публікацію Шевченкових записів народних пісень здійснив О. А. Правдюк у виданні «Пісні Великого Кобзаря» (К., 1964. — С. 129 — 168). Наведено більшість Шевченкових записів українських народних пісень і мелодії до них, відшукані упорядником у різних збірниках.

У наступному виданні — Повному зібранні творів Т. Шевченка у шести томах (К., 1964. — Т. 6) — розділ «Записи народної творчості» доповнено ще п’ятьма записами («Хвалилася Україна...», «Ой у полі могила з вітром говорила...», «Ще не світ, ще й не світає...», «Налетіла чорна хмара..», «Ой піду я до Києва...»).

У цьому виданні Шевченкові записи народної творчості доповнені текстами «Чи я тобі не казала...» (з альбому № 107), «Таточко з мамкою...», «Ой Улито, ой Улито...», «Балакучий балакучу...», «В Переп’яті на валу...», «Ой єбались копачі...», «В Переп’яті у ямі...», «Ой швець коло мене...» (з альбому № 108). Вміщено також і Шевченків, за свідченням скупих і не зовсім виразних джерел, запис тексту «Очи наш...» — очевидно, пародії на форму молитви «Отче наш». Походження пародії, середо/443/вище, в якому вона оберталася, обставини, за яких її записав Шевченко, лишаються не до кінця з’ясованими і потребують подальших досліджень. У 10- і 6-томному повних зібраннях творів поета запис надруковано в шостому томі в розділі «Додатки».

Записи народної творчості — цінний матеріал для осягнення творчої лабораторії поета. Адже окремі строфи, рядки, мотиви, сюжети, які знаходимо в його альбомах, збагачували поетичну палітру Шевченка. Вкраплені у тканину Шевченкових віршів, повістей, вони набирали іншого смислового значення, свідчили про постійні нерозривні його зв’язки з народною творчістю.

За приклад творчого переосмислення фольклорних записів у власних віршах і прозі Шевченка може правити використання окремих мотивів, зафіксованих в альбомах народних пісень: «Семене Палію, а що бо ти робиш...», «Солодким медом да солодким вином...», «Під городом під Солидоном...», у поемі «Чернець»; про Бондаренка («Хвалилася Україна...» і «Ой хвалився Бондаренко...») у вірші «Швачка»; чотирирядкової строфи з пісні «Ой з-під гори та із-під кручі...» в поезії «Меж скалами, неначе злодій...»; дворядкової строфи «Чи я така уродилась...» із пісні «Шумить, шумить дібровонька...» в повісті «Близнецы»; запису «Та спасибі батькові...» в поемі «Титарівна», «Ой у полі могила...» в поемі «Тарасова ніч» та ін.

Пам’ять поета тримала величезну кількість пісень. Це давало йому можливість у будь-який момент виокремити певний рядок, строфу, вірш і вплести їх у поетичну тканину власних творів. Неабияку роль у цьому відігравали записи, зроблені не лише рукою Шевченка, а й його друзями, знайомими, зокрема П. Кулішем, братами Лазаревськими, П. Чуйкевичем. Ці записи відбивають музичний побут середовища, в якому Шевченко завжди був у центрі уваги, декламуючи власні вірші, співаючи народних пісень, які тут же й фіксувались.

Певний вплив на Шевченка мали фольклорні зібрання М. Максимовича, П. Лукашевича, Л. Жемчужникова, тексти яких поету були добре відомі не лише з публікацій, а й із власного життєвого досвіду.

Наведемо кілька паралелей:


У народній пісні

(запис П. Куліша):

Наступила чорна хмара

На білую хмару,

Ой підемо, товаришу,

На той кут помалу.


У Шевченка:

Заступила чорна хмара

Та білую хмару,

Виступали з-за лиману

З турками татари.

(«Заступила чорна хмара...»)



У народній пісні зі збірника П. Лукашевича, 1836 р.:

Туман, туман по долині

Широкий лист на калині,

А ще ширший на яворі,

Десь мій милий на розмові.


У Шевченка:

Туман, туман долиною,

Добре жити з родиною,

А ще лучше за горою

З дружиною молодою.

(«Туман, туман долиною...») /444/



У народній пісні зі збірника Маркевича-Ґалаґана «Южноруські пісні», 1857 р., яка потрапила до цього збірника від поета:

Ой у полі могила

З вітром говорила.

Повій вітре буйнесенький

Щоб я не чорніла.

Щоб я не чорніла,

Щоб я не марніла.

Щоб на мені трава росла

Та ще й зеленіла.


У Шевченка:

Над річкою, в чистім полі

Могила чорніє,

Де кров текла козацькая,

Трава зеленіє.

(«Тарасова ніч»)



У народній пісні «Гиля-гиля, селезень...» (записано Шевченком в альбомі 1846 — 1850 рр.):

Ой на тому селезню жупан куций,

І сам селезень чорноусий.


У Шевченка:

Що на йому жупан куций,

Що гусарин чорноусий.

(«Не вернувся із походу...»)



Запис в альбомі 1846 — 1850 рр.:

Чи не це ж тая кумася,

Що підтикалася?


У Шевченка:

Чи не це ж та кумася,

Що підтикалася!..

(«Марина»)



Серед Шевченкових записів народних пісень є кілька зразків, які не можна вважати документальними записами народної творчості. На них позначився сильний вплив творчої індивідуальності поета. Це вже скоріше власна, більш чи менш Шевченкова інтерпретація народнопісенних образів, певне творче переосмислення народнопісенних зразків. До таких імпровізацій у дусі народних пісень, однак із виразно окресленими рисами притаманних Шевченку лексики, засобів поетичного вислову, а також привнесених мотивів, властивих поетовій музі — драматично загострених, поглиблених, викладених сконденсованіше, забарвлених настроями козацької звитяги або пройнятих болем самотності, належать записи «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...», «Ой біліє в полі трава-тирса край могили...», «Ой на горі по тім боці...», «Ой піду я не берегом — лугом...». Так, ще Я. П. Забіла у статті «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8), вперше публікуючи тексти «Ой на горі по тім боці...», «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...» та «Ой біліє в полі трава-тирса край могили...», називає їх «перерібками народних пісень» (с. 15).

Цю думку поділяв й Іван Франко. У редагованому ним виданні «Твори Тараса Шевченка. Кобзар» (Львів, 1908. — Т. 2), друкуючи як додаток три тексти з Шевченкового альбому 1846 — 1850 рр. «Ой на горі по тім боці...», «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...» та «Ой біліє в полі трава-тирса край могили...», він писав: «В додатку до віршів із 1849 р. по/445/даємо тут в формі нотки три Шевченкові, а може й не Шевченкові, перерібки українських народних пісень, вписані його рукою в його рисувальних альбомах» (с. 244).

У праці Д. М. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка») поезія «Ой на горі по тім боці...» визначається як «запис, який є, можливо, зведенням різних варіантів пісні «Шумить-шумить дібровонька...» (с. 475), тобто, по суті, оригінальною авторською композицією. Текст «Ой піду я не берегом — лугом...» Д. М. Ревуцький вважає «оригінальним зведенням цікавих мотивів у побутовій любовній поезії» (с. 480) і далі розглядає цей твір як Шевченкову «надзвичайно цікаву спробу скласти свою пісню в дусі справжньої народної пісні, користуючись багатьма готовими чіткими образами останньої» (с. 481).

Серед записів Шевченка часто трапляються уривки пісень. Зафіксовані окремі строфи із середини або з кінця пісні свідчать про те, що вони видались поету особливо виразними, і він, мабуть, мав намір використати їх у власній творчості. У таких випадках над Шевченком — збирачем фольклору брав гору Шевченко-поет.

Порівняння їх з дошевченківськими записами й зробленими в пошевченківський час дають змогу певною мірою (не всюди, до багатьох записів не знайдені паралелі) простежити їх життя, встановити місце записів поета в загальному фольклорному процесі, внести корективи в Шевченкові записи, принаймні визначити, якій пісні належить той чи інший уривок, зафіксований Шевченком, або, навпаки, Шевченковими рядками уявно доповнити пізніші записи, які з певних причин не вдалось записати повністю.

Ще одна проблема, що постає у зв’язку з публікацією Шевченкових записів народної творчості, — контамінування народних пісень. У попередніх виданнях зустрічаємо під одним номером не одну пісню. Наприклад, у шеститомному виданні під № 14 уміщено дві — «Ой горе ж мені та на чужині...» і «Семене Палію! А що ж бо ти робиш...», під № 22 — «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася...» і «Ой гиля, сірі гуси, да на жовтий пісок...», під № 51 «Шумить, шумить дібровонька...» та «Ой на горі по тім боці...».

«Шумить, шумить дібровонька...» і «Ой на горі по тім боці...» теж дві різні пісні. Перша з них має усталену композицію, її варіанти простежені в збірнику «Пісні Великого Кобзаря» (с. 372). Наспів пісні добре був відомий поетові, він згадує його в повісті «Близнецы», де її виконують на скрипці як варіації К. Ліпінського. Поет наводить середні два рядки, повторюючи їх такими ж, як вони наведені в його восьмирядковому записі на засланні:


Чи я така уродилась,

Чи без долі охрестилась.


Пригадуючи пісню на засланні, Шевченко на основі цієї ж віршової форми й частково використовуючи її лексику, створив власну інтерпретацію теми нещасливого кохання з початком «Ой на горі по тім боці...». У кожному рядку тут можна знайти фольклорний відповідник, однак немає цілісного варіанта, який би збігався з Шевченковою інтерпретацією.

Інакше виглядає контамінація пісень «Зійшла зоря ізвечора...» і «Гиля, гиля, сірі гуси...». Відомі свідчення М. К. Чалого, А. В. Шевченка, /446/ О. Я. Кониського про виконання поетом пісні «Гиля, гиля, сірі гуси...» як однієї з улюблених. Перші два рядки пісні поет використав у поемі «Марина».

Наявність мотиву звернення до гусей в пісні «Зійшла зоря ізвечора да й не назорилася...», записаної П. Чуйкевичем у Кам’янці-Подільському, хоч не є логічним продовженням попереднього викладу мотивів розлуки дівчини з рекрутом, однак може бути виправданою, тому що існують варіанти, де така контамінація здійснена більш органічно з допомогою відповідних строф:


Як став милий, чорнобривий

Та й походу доганять,

А я стала молоденька

Сірі гуси виганять.

— Гиля, гиля сірі гуси і т. д.


Отже, П. Чуйкевич відтворив у даному випадку місцеву традицію поєднання в одне ціле двох пісень.




1. «Хвалилася Україна, що в нас добре жити...»

Джерело тексту:

запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, арк. 23 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується орієнтовно за місцем запису в альбомі серед одночасно зроблених записів пісень «В Макарові, славнім місті, пророчисте свято...», «Да все луги, все береги, ніде води да напити[ся]...», які мають дати: «Межигорье. На Днепре. 1843, июня 13» та «1843, іюня 13, вночі на плиту, на Днепре, против Межигорского монастыря»: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Вперше надруковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 431) з пропуском 3-го рядка та неправильно прочитаними словами.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С. 319.

На аркуші 24 альбому приписка рукою П. О. Куліша: «У Бонд[аренка] б[ув] Іванко хлопець, по дорозі підкупили. Він у куми гуляв, а хлопця [поставив] на варті, а вони хлопця підкупили і сплящого обобрали.

Если б его еще не згублено, то царица его оставила б живым».

Бондаренко Іван (? — 1768) — ватажок гайдамацького загону, що діяв 1768 р. під час Коліївщини в районі Радомишля, Макарова, Брусилова. Селянин-кріпак з с Грузького на Київщині.

Бихов — тобто Бишів, містечко на Київщині.

Кормінські козаки — тобто корнинські, від назви містечка Корнин на Житомирщині; очевидно, надвірна міліція власника Чорнобильського ма/447/єтку графа О. Ходкевича, начальник якої Щербина був родом з м. Корнина.

Левченко — очевидно, один із сподвижників І. Бондаренка. Левченка і м. Бихів Шевченко згадує у вірші «Швачка» (1848).




2. «В Макарові, славнім місті, пророчисте свято...»

Джерело тексту:

запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, арк. 23).

Подається за цим записом.

Дата запису: «Межигорье. На Днепре, 1843, июня 13».

Датується: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Вперше надруковано з неточностями в статті В. Горленка «Альбомы и рисунки Шевченка в собрании В. В. Тарновского» (Киевская старина. — 1886. — № 2. — С 405).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 257.

Макарів — містечко на Київщині, поблизу якого був розбитий загін Івана Бондаренка, а сам він узятий у полон.

Чорнобиль — містечко на Київщині, де 8 серпня 1768 р. за вироком польського суду було четвертовано Івана Бондаренка.

Янчарка — вид старовинної вогнепальної зброї.




3. «Солодким медом да солодким вином кубки наповняли...»

Джерело тексту:

запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, арк. 22 зв. — 22).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується орієнтовно на підставі одночасно зробленого в альбомі Шевченка запису пісні «В Макарові, славнім місті, пророчисте свято...», датованого «Межигорье. На Днепре, 1843, июня 13»: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Рядки 12 — 13 та 14 — 17 вперше надруковані неточно в статті В. Горленка «Альбомы и рисунки Шевченка в собрании В. В. Тарновского» (Киевская старина. — 1886. — № 2. — С. 405).

Вперше надруковано повністю з неточностями в статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 467).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 257.

Численні варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні / За редакцією М. Т. Рильського і К. Г. Гуслистого. — К., 1961. — С. 320 — 321, 332.

Крім цього запису варіанта пісні про С. Палія, в альбомах Шевченка є ще два записи пісень про Палія — «Семене Палію! А що ж бо ти робиш...» та «Під городом під Солидоном...».

Палій Семен — Гурко Семен Пилипович (40-ві роки XVII ст. — 1710) — фастівський полковник, один з керівників національно-визвольної боротьби козацтва Правобережної України XVII — початку XVIII ст. /448/ У 1704 р. був звинувачений Іваном Мазепою в зносинах з польським коронним гетьманом Г. Любомирським і 1705 р. за наказом Петра I засланий до Сибіру. У 1708 р. його звільнено й призначено білоцерківським полковником. Брав участь у Полтавській битві 1709 р. на боці Петра I. На основі легенди про С Палія Шевченко створив поему «Чернець» (1847), згадав його у віршах «Іржавець» (1847), «Швачка» (1848).




4. «Гей підтискай, малий хлопче, тісненько й попруги...»

Джерело тексту:

запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, арк. 22).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується орієнтовно на підставі датування сусідніх записів рукою П. О. Куліша: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 258.

На полях запису проти рядків 1 — 2 примітка: «О Нечае».

Запис є уривком одного з численних варіантів пісні про Д. Нечая. Найближчим до варіанта із видання «Збірник українських пісень/ Зібрав і у ноти завів М. Лисенко» (К., 1886. — Вип. 4. — С. 8 — 9) є варіант «Ой з-за лісу із-за темного...».

Основні варіанти пісні зведені у виданні «Історичні пісні» (с. 199 — 231).

Нечай Данило (? — 1651) — брацлавський полковник, герой національно-визвольної війни 1648 — 1657 рр. Один з організаторів повстанського руху 1648 р. на Київщині, Брацлавщині й Волині. Героїчно загинув під час підступного нападу військ коронного гетьмана М. Калиновського (? — 1652) на фортецю Красне (тепер Вінницької області).

Потоцький Микола (? — 1651) — польський магнат, коронний гетьман Польщі.




5. «Да все луги, все береги, ніде води да напити[ся]...»

Джерело тексту:

запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, арк. 21 зв., 21, 22).

Подається за цим записом.

Дата запису: «1843, іюня 13, вночі на плиту, на Днепре, против Межигорского монастыря».

Датується: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Вперше надруковано з неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 452).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 258.

Варіанти пісні є у виданнях: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — С. 1002, № 99; С. 1029, № 148; Чумацкие народные песни. — Киев, 1874. — С. 215; Малороссийские народные песни, собранные Д. И. Эварницким (Яворницким) в 1878 — 1905 гг. — Екатеринослав, 1906. — № 139. /449/




6. «Соколе мій, чоловіче...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, внутрішній бік верхньої обкладинки).

Подається за цим записом.

Дата в записі: «На святках в Яготині».

Датується за цією позначкою орієнтовно: між 25 грудня 1843 і 7 січня 1844 р., Яготин.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 259.

Яготин — містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер місто, районний центр Київської області). Шевченко бував у Яготині в липні 1843 р., в період з жовтня 1843 по 10 січня 1844 та в 1859 р.





7. «І ворони клю[ю]ть, і сороки клю[ю]ть...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1839 — 1844 рр. (ІЛ, ф. 1, № 106, внутрішній бік верхньої обкладинки).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується за місцем автографа на внутрішньому боці верхньої обкладинки, нижче запису «Соколе мій, чоловіче...», датованого Шевченком «На святках в Яготині», орієнтовно: між 25 грудня 1843 і 7 січня 1844 р., Яготин.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 259.




8. «Ой горе, горе!»

Джерело тексту:

збірник: Южноруські пісні. — С. 42 — 43. — № 26.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843 — 1847 рр. (до арешту).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 260 — 261.

За свідченням А. І. Дудки-Степовича, Шевченко передав упорядникам збірки «Южноруські пісні» М. А. Маркевичу та Г. П. Ґалаґану чотири пісні: «Ой горе, горе!», «Ой у полі могила з вітром говорила...», «Ой ішов козак з Дону...», «Ой із-під гори та із-під кручі...» (див. статтю Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» у збірнику «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 448, 458, 461, 477).




9. «Ой у полі могила з вітром говорила...»

Джерело тексту:

збірник: Южноруські пісні. — С 69 — 70. — № 37.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843 — 1847 рр. /450/

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С. 323.




10. «Ой ішов козак з Дону, та із Дону додому...»

Джерело тексту:

збірник: Южноруські пісні. — С 71. — № 38.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843 — 1847 рр.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 261 — 262.




11. «Ой із-під гори, та із-під кручі...»

Джерело тексту:

збірник: Южноруські пісні. — С. 77. — № 42.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843 — 1847 рр.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 262.





12. «Чи я тобі не казала...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1845 р. (ІЛ, ф. 1, № 107, третя сторінка обкладинки).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі дати альбому № 107, орієнтовно: 1845 р.

Вперше надруковано у виданні: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. — С 238.

До зібрання творів Т. Шевченка вводиться вперше. Наступні два рядки запису густо закреслені, прочитати їх не вдалося.





13. «Шапувалко чорна галко...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1845 р. (ІЛ, ф. 1, № 107, третя сторінка обкладинки).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі дати альбому № 107, орієнтовно: 1845 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 263.





14. «У Києві на ринку п’ють козаки горілку...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 52 зв. — 52).

Подається за цим записом.

Дата запису — рукою Шевченка: «Оксана Зорівна. На Переп’яті — 1846 — іюня 22». /451/

Датується: 22 червня 1846 р.

Вперше надруковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 459 — 460).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 263.

Варіант цієї пісні з незначними відмінами надруковано у виданні: Збірник українських пісень / Зібрав і у ноти завів М. Лисенко. — 2-ге вид. — Липський; Київ, 1869. — С 39. — № 18 — з приміткою під текстом: «Од Є. І. Красковської — перечула від Т. Шевченка».

Красковська Єлизавета Іванівна — дружина знайомого Шевченка, вчителя 2-ї київської гімназії І. Д. Юскевича-Красковського (1807 — 1887). У родині І. Д. Красковського Шевченко провів ніч з 12-го на 13 серпня 1859 р. «Останній вечір (або краще сказати ніч) свого перебування в Києві Шевченко провів у старого педагога Івана Даниловича Красковського, дружина якого Єлизавета Іванівна зачарувала поета співом малоросійських пісень» {Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченко: (Свод материалов для его биографии). — Киев, 1884. — С. 151).

На Переп’яті... — У червні — липні 1846 р. Шевченко за дорученням Київської археографічної комісії брав участь у розкопках могили Переп’ят поблизу м. Фастова Васильківського повіту Київської губернії (тепер районний центр Київської області).





15. «Ой горе ж мені та на чужині...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 51 — 50, 49 — 48 зв.). Рядки 1 — 5 писані рукою Шевченка; подальші — невідомою рукою з його правками.

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується за сусіднім записом в альбомі — пісні «У Києві на ринку п’ють козаки горілку...», датованим «На Переп’яті — 1846 — іюня 22», та замальовками копачів на звороті аркушів, орієнтовно: червень — липень 1846 р.

Вперше надруковано з деякими неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 468).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 265 — 266.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні. — С. 289 — 293.





16. «Семене Палію! А що ж бо ти робиш...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою з правками Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 51 — 50, 49 — 48 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується за сусіднім записом в альбомі — пісні «У Києві на ринку п’ють козаки горілку...», датованого «На Переп’яті — 1846 — іюня 22», /452/

 та замальовками копачів на звороті сусідніх аркушів, орієнтовно: червень — липень 1846 р.

Вперше надруковано з деякими неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 468) як продовження запису пісні «Ой горе ж мені та на чужині...».

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 265 — 266 — як продовження запису пісні «Ой горе ж мені та на чужині...».

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні. — С. 331 — 332.

А турки Палія у неволю взяли. — У пісні, можливо, відбилися факти переслідування С Палія татарами та арешт його польським магнатом комендантом Немирова Ранцем у 1689 р. Заарештованого С Палія провели вулицями Немирова до в’язниці м. Підкаменя (Львівська область), де він і пробув зиму, а 1689 р. за допомогою козаків утік із тюрми і з’явився у Фастові.




17. «Ой Улито, ой Улито...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 2).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується за місцем запису в альбомі — поряд з текстами, в яких згадується Переп’ять (Переп’ят), курган, досліджуваний влітку 1846 р. археологічною експедицією М. Д. Іванишева, до якої як художник був залучений Шевченко, орієнтовно: червень — липень 1846 р.





18. «Балакучий балакучу...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі згадки про Переп’ять (Переп’ят), курган, досліджуваний влітку 1846 р. археологічною експедицією М. Д. Іванишева, до якої як художник був залучений Шевченко, орієнтовно: червень — липень 1846 р.




19. «В Переп’яті на валу...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 2 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі згадки про Переп’ять (Переп’ят), курган, досліджуваний влітку 1846 р. археологічною експедицією М. Д. Іванишева, до якої як художник був залучений Шевченко, орієнтовно: червень — липень 1846 р.





20. «Ой єбались копачі...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 4).

Подається за цим записом.

Запис не датований. /453/

Датується на підставі згадки про Переп’ять (Переп’ят), курган, досліджуваний влітку 1846 р. археологічною експедицією М. Д. Іванишева, до якої як художник був залучений Шевченко, орієнтовно: червень — липень 1846 р.





21. «В Переп’яті у ямі...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 4 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі згадки про Переп’ять (Переп’ят), курган, досліджуваний влітку 1846 р. археологічною експедицією М. Д. Іванишева, до якої як художник був залучений Шевченко, орієнтовно: червень — липень 1846 р.





22. «Ой за пана Браницького орали волами...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 47).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі датування попереднього запису в альбомі Шевченка, зробленого тією ж рукою, орієнтовно: червень — липень 1846 р.

Рядки 1 — 2, неправильно прочитані, вперше надруковано в статті Я. П. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 5).

Повністю вперше надруковано з неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 441).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С. 327.

Варіант пісні у виданні: Записки Юго-Западного отделения русского географического общества. — 1874. — Т. 1. — С. 57.





23. «Ой хвалився Бондаренко...»

Джерело тексту:

запис в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 44 зв., 44, 43, 42 зв., 42). Рядки 1 — 19 записані рукою Шевченка, подальші — невідомою рукою.

Подається за цим записом.

Запис не датований, лише зазначено: «От Грицька Демиденка».

Датується на підставі датування сусідніх записів в альбомі, орієнтовно: червень — липень 1846 р.

Рядки 1 — 4 з неточностями вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 6).

З пропуском рядків 3 — 11 та з окремими неточностями пісню надруковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 432 — 433). /454/

Вперше повністю надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 266 — 267.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні. — С. 525 — 528.

Лядовниця — ладівниця, патронташ.

Демиденко Григорій Гаврилович (1782 — 1853) — селянин села Фастівець (див.: Жур П. Дума про Огонь. — К., 1985. — С 194).





24. «Під городом під Солидоном...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 41 зв., 41, 40 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований, лише зазначено: «От Мартына Липского».

Датується на підставі наступного запису в альбомі — пісні «Ой пише, пише наш імператор...», що має дату: «От Мартына того ж, 1846 — Іюля 15, у Хвастовці», орієнтовно: 15 липня 1846 р., Фастівець.

Рядки 1 — 3 вперше неточно надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 6).

Вперше повністю надруковано в статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 466 — 467).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 267 — 268.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні. — С 312 — 332.

Солидон — очевидно, перекручена назва якогось міста.

Аипський Мартин Іванович (1772 — 1852) — селянин села Фастівець, знайомий Шевченка (див.: Жур П. Дума про Огонь. — С 193).





25. «Ой пише, пише наш імператор...»

Джерело тексту:

запис в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, № 108, арк. 40 — 39). Рядки 1 — 18 записані невідомою рукою, подальші — рукою Шевченка.

Подається за цим записом.

Дата запису рукою Шевченка: «От Мартына того ж, 1846. — Іюля 15, у Хвастовці».

Рядки 1 — 2 вперше надруковано неточно в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 6).

Вперше повністю надруковано в статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 464).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 268.

Котляренко — Котляревський Тимофій, з 1789 р. військовий писар, а з 1797 по 1799 р. кошовий отаман війська Чорноморського.

У пісні йдеться про так званий «персидський бунт» у липні 1797 р. кубанських козаків — учасників перського походу російських військ у прикаспійські володіння Ірану («персіян», як їх названо в пісні), викли/455/каний жорстоким і несправедливим поводженням козацької старшини, що приховала належну рядовим учасникам походу платню. До бунтівників пристало знедолене місцеве населення. «Персидський бунт» вилився в масовий рух, який був жорстоко придушений. Судовий процес над учасниками виступу тривав чотири роки. Понад двісті його учасників було страчено.

Т. Котляревський спровокував повстанців послати «депутатів» до Москви, де їх ув’язнено і згодом страчено (див.: Щербина Ф. А. История кубанского казачьего войска. — Екатеринодар, 1910. — Т. 1. — С. 515, 540, 543, 624, 628, 654).

Харко — Захар Чепіга (? — 1797), з 1788 по 1797 р. кошовий отаман Чорноморського козацького війська.

Хвастовець — Хвастівець, Фастівець — село Васильківського повіту Київської губернії (тепер Фастівець Фастівського району Київської області). Шевченко був у цьому селі в липні 1846 р., коли за завданням Київської археографічної комісії їздив у Васильківський повіт на розкопки могили Переп’ять.





26. «Ще не світ, ще й не світає...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 37 зв. — 37).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі одночасно зробленого тією ж рукою в альбомі запису пісні «Під городом під Солидоном...», датованого «1846 — Іюля 15», орієнтовно: 15 липня 1846 р.

Рядки 1 — 2 вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 6).

Вперше повністю надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С 330.

Варіант пісні опубліковано у виданні: Збірник українських пісень / Зібрав і у ноти завів М. Лисенко. — Вип. 1. — К., 1890. — С. 13.

Гнатко — Гнат Голий — запорозький козак, один із керівників гайдамацького руху на Правобережній Україні у 30 — 40-х роках XVIII ст.





27. «О Боже наш, Боже, Боже наш єдиний...»

Джерело тексту:

запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 37 зв. — 37).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі дати запису в альбомі пісні «Ой пише, пише наш імператор...» («1846, іюля 15»), 18 рядків якої записані тією самою рукою, що й пісня «О Боже наш, Боже, Боже наш єдиний...», орієнтовно: літо 1846 р.

Вперше надруковано з неточностями в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 7). /456/

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 10. — С 268 — 269.

Це уривок варіанта так званої «Пісні А. Головатого» — кошового отамана Чорноморського козацького війська Антона Андрійовича Головатого (1732 — 1797), складеної з нагоди переселення у 1792 — 1793 рр. частини запорозьких козаків на Кубань (текст пісні див. у виданні: Короленко П. Черноморцы. — СПб., 1874. — С. 10 — 11).

Заслужили землю од Дністра до Бугу... — Готуючись до війни з Туреччиною, царський уряд на початку 1788 р. сформував із запорожців так зване Військо вірних козаків, перейменоване того ж року на Чорноморське козацьке військо і поселене між Південним Бугом і Дністром. У 1792 — 1793 рр. Чорноморське козацьке військо за указом Катерини II було переселене на так звану Чорноморську кордонну лінію (на правому березі Кубані до Азовського моря). У пісні йдеться про це переселення, що руйнувало щойно налагоджене козацьке господарство.




28. «Пливе щука з Кременчука, тече собі стиха...»

Джерело тексту:

запис рукою П. О. Чуйкевича в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 7 зв. — 8).

Подається за цим записом.

Дата запису: «3 окт[ября] 1846 г. Каменец-Подольский. П. Чуйкевич».

Датується: 3 жовтня 1846 р., Кам’янець-Подільський.

Рядки 1 — 2 вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 13).

Вперше надруковано повністю у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 478).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 269.

Короткий варіант (6 рядків) пісні «Пливе щука з Кременчука, тече собі стиха...» є у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 13. — № 35.

Чуйкевич Петро Омелянович (1818 — 1875) — учитель Кам’янець-Подільської гімназії, збирач народних пісень, друг П. Куліша, М. Костомарова, О. Бодянського, знайомий Шевченка з 1843 р. У Кам’янці-Подільському Шевченко перебував у першій половині жовтня 1846 р., коли за дорученням Київської археографічної комісії обстежував історичні пам’ятки Поділля.






29. «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася...»

Джерело тексту:

запис рукою П. О. Чуйкевича в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, №108, арк. 8 зв. — 9).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі попереднього і наступного записів в альбомі пісень «Пливе щука з Кременчука, тече собі стиха...» та «Ой, Кармелюче, по світу ходиш...», зроблених рукою П. Чуйкевича, датованих «Каме/457/нец-Подольский. З окт[ября] 1846 р.» та «Кам’янець. 1846 літа, 3 октября», орієнтовно: 3 жовтня 1846 р., Кам’янець-Подільський.

Рядки 1 — 2 вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — Т. 3. — № 7/8. — С 11).

Вперше надруковано повністю у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 480) з помилковим твердженням, ніби рядки 1 — 10 записані рукою Шевченка.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 269 — 270.

Запис є народною контамінацією двох пісень: перша — «Зійшла зоря ізвечора...» — рядки 1 — 10; друга — «Гиля, гиля, сірі гуси...» — рядки 11 — 18. Подібні контаміновані варіанти є у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 334. — № 138-А; С. 335. — № 138-Б; С. 274. — № 536; С. 354. — № 693.





30. «Ой, Кармелюче, по світу ходиш...»

Джерело тексту:

запис рукою П. О. Чуйкевича в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 10 зв., 11, 11 зв.) з правками в тексті, припискою та датою рукою Шевченка.

Подається за цим записом.

Дата запису: «Кам’янець. 1846 літа, 3 октября. Од Петра Чуйкевича».

Датується: 3 жовтня 1846 р., Кам’янець-Подільський.

Рядки 1 — 2 вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — Т. 3. — № 7/8. — С 13).

Вперше надруковано повністю з невірно прочитаними місцями у статті М. Стороженка «Дві записні книжки Шевченка» у виданні: Нова Рада / Український літературний альманах під ред. М. П. Старицького. — К., 1908. — С 33.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 270 — 271.

Цей варіант пісні про Кармелюка з незначними різночитаннями опублікований у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 412 . — № 799. Скорочений — з п’яти строф — у збірнику А. Метлинського «Народные южнорусские песни» (Киев, 1854. — С. 6).

Ще один варіант пісні про Кармелюка записаний у щоденнику Шевченка І. М. Лазаревським 20 травня 1858 р.





31. «Ой швець коло мене...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 34).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі шевченківської дати, проставленої після запису жартівливих пісень «Гиля-гиля, селезень...», «Ой пила, вихилила...», «Ой у саду, саду...», — «У Почаєві 1846 ок[тября] 20», орієнтовно: 20 жовтня 1846 р., Почаїв. /458/





32. «Гиля-гиля, селезень...»

Джерело тексту:

запис в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 32 — 31 зв.).

Подається за записом.

Запис не датований.

Датується на підставі шевченківської дати в альбомі, проставленої після запису трьох жартівливих пісень «Гиля-гиля, селезень...», «Ой пила, вихилила...», «Ой у саду, саду...», — «У Почаєві 1846 ок[тября] 20», орієнтовно: 20 жовтня 1846 р., Почаїв.

Вперше надруковано з деякими неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 485).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 271 — 272.





33. «Ой пила, вихилила...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 31).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі шевченківської дати в альбомі, проставленої після запису трьох жартівливих пісень «Гиля-гиля, селезень...», «Ой пила, вихилила...», «Ой у саду, саду...», — «У Почаєві 1846 ок[тября] 20», орієнтовно: 20 жовтня 1846 р., Почаїв.

Вперше надруковано в статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 485).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 272.

Варіанти пісні опубліковано у виданні: Український співаник, 100 пісень з нотами / Улаштував Б. Арсень. — Одеса, 1904. — С. 86, 87.





3435. «Ой у саду, саду...»

Джерела тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 31 — 30 зв.);

запис Шевченка в альбомі Лазаревських 1844 — 1887 рр. (ІЛ, ф. 1, № 66, с 240).

Цей запис зроблено з пам’яті, чим і пояснюються відміни від ранішого запису.

Подаються обидва записи.

Перша редакція подається за записом в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр.

Друга редакція подається за записом в альбомі Лазаревських 1844 — 1887 рр.

Дата в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр.: «У Почаєві 1846 ок[тября] 20».

Дата в альбомі Лазаревських 1844 — 1887 рр.: «Ноября 17 — 1849. Оренбург». /459/

Датується: перша редакція — 20 жовтня 1846 р., Почаїв; друга редакція — 17 листопада 1849 р., Оренбург.

Рядки 1 — 4 запису в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 11).

Запис в альбомі Лазаревських вперше надруковано з неточностями як оригінальний твір Шевченка у статті М. І. Стороженка «Первые четыре года ссылки Шевченка» (Киевская старина. — 1888. — № 10. — С. 13 — 14).

Як оригінальний твір Шевченка цей запис вперше введено помилково до видання: Кобзар Тараса Шевченка. — Львів, 1896. — Т. 2. — С. 57.

Як запис народної пісні вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Твори. Кобзар / Виданий під редакцією Івана Франка. — Львів, 1908. — Т. 2. — С 244.

Шевченко записав у Почаєві волинський варіант пісні. Відомі також галицький (див.: Головацький Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. — М., 1878. — Кн. 2. — С. 209) і буковинський (записаний в селі Іспас Чернівецької області в 50 — 60-ті роки XX ст.) варіанти.

Почаїв — містечко Кременецького повіту Волинської губернії. Тепер селище міського типу Кременецького району Тернопільської області. У Почаєві Шевченко перебував у другій половині жовтня 1846 р., коли за дорученням Київської археографічної комісії обстежував і описував історичні й архітектурні пам’ятки Поділля.






36. «Ой сидить козак та на дорозі...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, друга сторінка обкладинки).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку та початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 273.





37. «Ой поздоров, Боже, царя Петра...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 56).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку та початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р.

Вперше надруковано з неточностями у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 440).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 273.

Оскільки запис зроблено олівцем, похапцем, почерк нерозбірливий, у всіх попередніх публікаціях цього уривка перший рядок друкувався /460/по-різному. У статті Д. Ревуцького: «Ой поздоров, Боже, царя [отця?]»; у шостому томі десятитомника: «Ой поздоров, Боже, отця Микола[я]; у шостому томі шеститомника: «Ой поздоров, Боже, царя Мико[льця?]».





38. «Чи не це ж тая кумася...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 273.

Цей запис Шевченко використав у поемі «Марина».




39. «І в баби душа не з лопуцька...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 274.

Варіант приказки опубліковано у виданні: Старосветский бандуриста. Кн. вторая. Малороссийские пословицы, поговорки и загадки / Собрал Николай Закревский. — М., 1860. — С. 215.




40. «Полюбила москаля...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Рядки 1 — 2 вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 274.

Вперше надруковано повністю у виданні: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. — С 240.





41. «Налетіла чорна хмара...»

Джерело тексту:

запис в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. — С 240.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С 337.

Варіант початку пісні — у записі П. Куліша (ІЛ, ф. 18, № 181, с 161):


Наступила чорна хмара

На білую хмару,

Ой підемо, товаришу,

На той кут помалу. /461/





42. «Козак козаком...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 1 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 274.





43. «Ой піду я до Києва...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 2).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. — С 240. Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. — Т. 6. — С 337.





44. «Ой хоч маю, пане-брате...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 3).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р.

Вперше надруковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна творчість» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С. 441).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 274.





45. «Не разом Краков збудований...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 3).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 274.





46. «Ой піду я до церковці...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 36 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р.

Вперше надруковано з неточностями у статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 7).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 275.

В альбомі Лазаревських (ІЛ, ф. 1, № 66, с 98) є запис цього тексту, доповнений ще однією строфою: /462/


Ой піду я до церковки

Богу не молюся —

Все стою я да дивлюся,

Де мила Ганнуся?





47. «Дітки, дітки!»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 56 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі початкової дати альбому, орієнтовно: 1846 р. Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 275.





48. «Зажурився бідний сірома...»

Джерело тексту:

збірник «Чумацкие народные песни». — С. 85.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується часом перебування Шевченка на Київщині, Волині та Поділлі, де він за дорученням Київської археографічної комісії обстежував історичні пам’ятки та збирав народну творчість, орієнтовно: осінь 1846 р.

Належність запису Шевченкові засвідчена в передмові І. Я. Рудченка до збірника «Чумацкие народные песни»:

«Вот главнейшие из материалов, послуживших для настоящего сборника:

А. Рукописные сборники: ... 5. Т. Шевченка — в Сквирском у[езде] (Чумацкие народные песни. — С. VII)».

Посилання на Сквирський повіт у збірнику І. Я. Рудченка знаходимо під чотирма піснями: «Зажурився бідний сірома...», «А в городі в Самарі...», «Ой сидить пугач та на могилоньці...», «Чи я ж тобі не казала...».

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 275 — 276.





49. «А в городі в Самарі...»

Джерело тексту:

збірник «Чумацкие народные песни». — С. 114.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується часом перебування Шевченка на Київщині, Волині та Поділлі, орієнтовно: осінь 1846 р.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 276 — 277.





50. «Ой сидить пугач та на могилоньці...»

Джерело тексту:

збірник «Чумацкие народные песни». — С. 143.

Подається за цим виданням. /463/

Першодрук не датований.

Датується часом перебування Шевченка на Київщині, Волині та Поділлі, орієнтовно: осінь 1846 р.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 277.

Варіант пісні опубліковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» (збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». — С 456) та у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции ... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 1046. — № 172; С. 1058. — № 184.

Варіант пісні у статті Д. Ревуцького, де зазначено, що «слова і мелодія перейняті О. Г. Ревуцьким, співаком італійської опери в Петербурзі, від Шевченка після повернення його із заслання» (с. 456):


Ой сидить пугач в степу на могилі

Та все «Пугу!» та й «Пугу!»

Гей, поспішайте, вражі чумаченьки,

Зимувати на Лугу!

Ой которії та й поспішали,

То ті в Лузі зимували,

Гей, которії пили та гуляли,

То ті в степу пропадали.

Ой сидить пугач в степу на могилі

Та й на вітер надувся,

Гей, лежить чумак на середнім возі

Та вже лиха здобувся.

Ой якби ж я знав, що тут мені помирати,

Свому б роду вклонився,

Гей, вийшов би я на той битий шляшок,

Слізоньками облився!

Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі,

Та все хлопці ви вгожі,

Гей, побудуйте мені молодому

Домовину в рогожі!

Як буде котрий, милеє браття,

Та у нашій сторононьці,

Гей, поклоніться старим отцю-неньці,

Та ще й тій дівчиноньці.


До образного змісту пісні «Ой сидить пугач та на могилоньці...» Шевченко звертався у поезії «У неділю не гуляла...»(1844), згадки про пісню є в поемах «Катерина» (1838), «Москалева криниця» (1847), «Чернець» (1847).






51. «Чи я ж тобі не казала...»

Джерело тексту:

збірник «Чумацкие народные песни». — С. 212.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується часом перебування Шевченка на Київщині, Волині та Поділлі, орієнтовно: осінь 1846 р.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 277 — 278. /464/





52. «Та спасибі батькові...»

Джерело тексту:

запис в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 47).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1847 — 1850 рр.

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907, Т. 3. — № 7/8. — С 5).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 278.

Текст запису ввійшов до поеми «Титарівна».





53. «Упилась я на меду...»

Джерела тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 47);

запис Шевченка в альбомі Лазаревських (ІЛ, ф. 1, № 66, с 226).

Записи ідентичні.

Подається за записом з альбому Шевченка.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1847 — 1850 рр.

Вперше надруковано з помилково прочитаним словом у статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 5).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 278.

Варіант пісні опубліковано у виданні: Народні українські пісні в Київщині / Записав голос і слова П. Демуцький. — К., 1905. — № 209.





54. «Ой піду я не берегом лугом...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 34).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі датування поеми «Сотник», до якої включені як пісня Настусі 1 — 5 рядки поезії «Ой піду я не берегом — лугом...», орієнтовно: січень — квітень 1849 р.

Рядки 17 — 20 записані ще раз у другому альбомі Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 2).

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 8).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 278 — 279.




55. «Ой на горі по тім боці...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 28).

Подається за цим записом. /465/

Запис не датований.

Датується часом роботи Шевченка в складі Аральської описової експедиції (на звороті аркуша з текстом замальовок олівцем — група учасників експедиції на палубі шхуни), орієнтовно: 1848 — 1849 рр.

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — Т. 3. — № 7/8. — С 15 — 16).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори. Кобзар / Виданий під редакцією Івана Франка. — Львів, 1908. — Т. 2. — С. 245 — 246, у додатку до віршів 1849 р. як переробка української народної пісні.

Текст імпровізації близький до тексту пісень з видання: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 359. — № 104; С. 287. — № 86.

Ремінісценції з Шевченковою імпровізацією зустрічаємо в пісні «Боже, з неба подивися...» зі збірника М. Маркевича та Г. Ґалаґана «Южноруські пісні» (К., 1857. — С. 29), а також в пісні «Та по тім боці, та на толоці...», яку Шевченко, за свідченням О. Ф. Сенчила-Стефановського, любив співати в Києві, коли вони вдвох катались у човні по Дніпру (див.: Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831 — 1861) // Киевская старина. — 1882. — № 10. — С. 69).





56. «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 3 зв.).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1848 — 1850 рр.

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 17).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори. Кобзар / Виданий під редакцією Івана Франка. — Т. 2. — С 245 — 246, у додатку до віршів 1849 р. як переробка української народної пісні. Це Шевченкова інтерпретація сюжету пісні «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася...».

Діалог між дівчиною і парубком поет повертає в інший бік — герой поспішає на Січ не тому, що боїться відстати від війська, а щоб не розгнівати «сердитого отамана».

Пісня уривається рядком «Ой гиля, гиля, сірії гуси, гиля на Дунай...», що не має продовження.

Запис «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася...», який співався в Кам’янці-Подільському 1846 р., теж закінчується чотириразовим зверненням до сірих гусей. Відтворюючи цю пісню з пам’яті на засланні й трансформуючи її до невпізнання, Шевченко вийшов на таке ж закінчення, що й у записі П. Чуйкевича в його альбомі, але, пам’ятаючи цю пісню, не став передавати її зміст, а обмежився лише одним рядком.

Підтвердженням того, що запис — не документальне, а творче відтворення мотивів народної творчості, може правити й така деталь: нижче /466/ першого рядка пісні «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...» бачимо малюнок річкового латаття, лілій, а далі знову продовження тексту «Ой остався б, моє серце, хоч поговорити...». Очевидно, написавши перший рядок, Шевченко перенісся спогадами в минуле, і рука мимоволі почала малювати. Такий відступ, звичайно, був би неможливий, коли б перед Шевченком сидів виконавець пісні.





57. «Ой біліє в полі трава-тирса край могили...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 3 зв. — 4).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1848 — 1850 рр.

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — Т. 3. — № 7/8. — С. 17) як безпосереднє продовження попередньої поезії «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою...».

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Твори. Кобзар / Виданий під редакцією Івана Франка. — Львів, 1908. — Т. 2. — С. 246, у додатку до віршів 1849 р. як переробка української народної пісні.





58. «Таточко з мамкою...»

Джерела тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 33);

запис Шевченка в альбомі Лазаревських (ІЛ, ф. 1, № 66, с. 225);

автограф у листі до М. С Щепкіна від 4 січня 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 88, с 15 зв.).

Подається за записом в альбомі Шевченка.

Автограф не датований.

Датується на підставі особливостей почерку та місця запису в альбомі Лазаревських — на одній сторінці із записом рукою Ф. М. Лазаревського чотиривірша «Что напишу я в книжке вашей?», датованим «13 марта 1850 г. Гурьев», орієнтовно: початок 1850 р.

Вперше надруковано у виданні: Яворницький Д. І. Матеріали до біографії Т. Г. Шевченка. — Катеринослав, 1909. — С. 47.

Вперше введено до зібрання творів у складі листа Шевченка до М. С Щепкіна від 4 січня 1858 р. у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 159.




59. «Собиралась умирать...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 1).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1848 — 1850 рр. /467/

Вперше надруковано з неточностями в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 18).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 280.




60. «Думаш, думаш не можно жить...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 1).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі особливостей почерку, орієнтовно: 1848 — 1850 рр.

Вперше надруковано неточно в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 19).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 280.




61. «Шумить, шумить дібровонька...»

Джерело тексту:

запис Шевченка в альбомі 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 109, арк. 28).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується часом перебування Шевченка у складі Аральської описової експедиції (на звороті аркуша з текстом уривка пісні — замальовок олівцем: група учасників експедиції на палубі шхуни), орієнтовно: 1848 — 1849 рр.

Вперше надруковано неточно в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» (Україна. — 1907. — Т. 3. — № 7/8. — С 15).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 281.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции ... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 359. — № 704; С. 487. — № 86.

Два рядки з пісні «Шумить, шумить дібровонька...» Шевченко наводить у повісті «Близнецы» (т. 4).





62. «Ой хоч буду віять...»

Джерело тексту:

запис Шевченка на останньому аркуші зшитка 1850 р. у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с 425).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі дати останнього зшитка за 1850 р. у «Малій книжці»: 1850 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 282. /468/




63. «Ру-дуду, ру-дуду...» Джерело тексту:

запис Шевченка на останньому аркуші зшитка за 1850 р. у «Малій книжці»(ІЛ, ф. 1, № 71, с 425). Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі дати останнього зшитка за 1850 р. у «Малій книжці»: 1850 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 282.

Повніший текст пісні — у збірнику М. Маркевича та Г. Ґалаґана «Южноруські пісні» (К., 1857. — № 19).

Варіант опубліковано у виданнях: Собрание малороссийских народных песен / Для одного голоса с аккомпанементом фортепьяно аранжировал Алоиз Едличка. — СПб., 1860. — Ч. 1. — № 48; Пісні, думки і шумки руського народу на Подолі, Україні і в Малоросії / Списані і переложені під музику Ант. Коціпінським. Перша сотня. — Київ; Кам’янець-Подільський, 1861. — № 4.




64. «Через греблю Микитину...»

Джерело тексту:

першодрук у журналі «Русский библиофил» (1914. — № 1. — С. 11) у статті П. Зайцева «Новое о Шевченке».

Подається за першодруком, де текст не датовано.

Датується часом перебування Шевченка в селі Кирилівці під час третьої подорожі в Україну, орієнтовно: середина червня 1859 р., с. Кирилівка.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 282 — 283.

Запис зроблено в альбомі Шевченка 1858 — 1859 рр., який повністю не зберігся. П. Зайцев зазначає, що перші чотири рядки пісні записані рукою Шевченка. На думку П. Зайцева, пісня складена селянами с Кирилівки, а «гребля Микитина», «гребля Шевчина» — це гребля Микити Григоровича Шевченка.

Повніший варіант пісні з такою ж назвою і дослівним збігом першої строфи опубліковано в збірнику «Танцювальні пісні» із серії «Українська народна творчість»(К., 1970. — С 559).




65. «Ой розвився край дороги...»

Джерело тексту:

першодрук у журналі «Русский библиофил»(1914. — № 1. — С. 11) у статті П. Зайцева «Новое о Шевченке».

Подається за першодруком.

Дата в першодруці: «1859 года, июня 28 дня, в Корсуни, в воскресенье».

Датується: 28 червня 1859 р., Корсунь.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 283.

Як твердить П. Зайцев у статті «Новое о Шевченке», це уривок пісні «Ой ви, галочки-чорноперочки...», записаної рукою Варфоломія Григоровича Шевченка в альбомі Шевченка 1858 — 1859 рр. і виправленої та /469/ доповненої Т. Г. Шевченком. Повний текст запису не зберігся. Пісня «Ой ви, галочки-чорноперочки...», пише П. Зайцев, цікава тим, що «ее редакция свидетельствует о живших в Кириловке воспоминаниях о гетманщине и о былой казатчине» (Русский библиофил. — 1914. — № 1. — С. 11).

Варіант пісні «Ой ви галочки-чорноперочки...» опубліковано у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции ... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 959 — 960. — № 47.

Корсунь — містечко Канівського повіту Київської губернії (тепер місто Корсунь-Шевченківський, районний центр Черкаської області). У Корсуні Шевченко був улітку 1859 р.





66. «Чи бачиш ти, дядьку...»

Джерело тексту:

першодрук у журналі «Русский библиофил» (1914. — № 1. — С. 17) у статті П. Зайцева «Новое о Шевченке».

Подається за першодруком.

Першодрук не датований, вказано лише, де був зроблений запис — «В Черкасах».

Датується часом перебування Шевченка у Черкасах під час третьої подорожі в Україну: 18 — 22 липня 1859 р., Черкаси.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 281.

Відомий повніший варіант тексту, записаний від кобзаря Є. X. Мовчана із с Велика Писарівка на Сумщині (див.: Пісні Великого Кобзаря / Упорядкування, коментарі та примітки О. Правдюка. — К., 1964. — С. 167, 375).

Черкаси — повітове місто Київської губернії (тепер обласний центр). Шевченко, очевидно, приїжджав сюди в 1845 — 1846 рр. Під час третьої подорожі в Україну Шевченко був у Черкасах 18 — 22 липня 1859 р.





67. «Ой п’яна я, п’яна...»

Джерело тексту:

фотокопія автографа у журналі «Русский библиофил» (1914. — № 1. — С. 5) у статті П. Зайцева «Новое о Шевченке».

Подається за цією фотокопією.

Дата запису — «27 июля. Зеленька».

Датується: 27 липня 1859 р., Зеленьки.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання торів: У 10 т. — Т. 6. — С 283 — 284.

Як зазначає П. Зайцев у статті «Новое о Шевченке», пісня «Ой п’яна я, п’яна...» записана, можливо, від селян Данила Сучка чи Ярошивицького.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции ... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 638. — № 244; С. 1096. — № 253.

Зеленька — село Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівського району Київської області). У липні 1859 р. заарештованого Шевченка везли з Черкас до Києва через Зеленьки. /470/




68. «В Малороссии родилась...»

Джерело тексту:

автограф (ІЛ, ф. 1, № 2, с. 3).

Подається за цим автографом.

Автограф не датований.

Датується на підставі місця запису — після запису В. Аскоченським вірша А. Станіславського «Злетів орел попід небо...» з датою: «8 августа 1859 г., Киев», — слідом за яким рукою Шевченка зроблено запис «В Малороссии родилась...», орієнтовно: 8 серпня 1859 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 285.





69. «Та головонько моя бідна...»

Джерело тексту:

запис (ІЛ, ф. 1, № 2, с 4).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі місця запису — після запису В. Аскоченським вірша А. Станіславського «Злетів орел попід небо...» з датою: «8 августа 1859 г., Киев» — слідом за записом Шевченка «В Малороссии родилась...», орієнтовно: 8 серпня 1859 р.

Вперше надруковано в статті В. М. Доманицького «Новознайдені поезії Т. Шевченка» (Нова громада. — 1906. — № 8. — С 113) помилково як оригінальний твір Шевченка.

Оригінальним твором Шевченка вважав цей фольклорний запис і І. Я. Франко, який включив його до редагованого ним видання «Твори Тараса Шевченка. Кобзар» (Львів, 1908. — Т. 2. — С 341).

Вперше як запис народної пісні надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 285.

Варіанти пісні опубліковано у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 638. — № 244.





70. «Теши, [си]ну, ясенину...»

Джерело тексту:

запис Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 38).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі місця запису — на звороті автографа вірша Шевченка «Ой на горі роман цвіте...», датованого «1859, 23 августа. Гирівка», орієнтовно: серпень 1859 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С 286.

Варіанти пісні опубліковано у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. — Т. 5. — С. 883. — № 447.

Близький варіант до Шевченкового запису є в збірнику І. Колесси: Галицько-руські народні пісні: Етнографічний збірник. — Львів, 1902. — Т. 11. — С 169. /471/




71. «Іди, іди, претень, не гуди...»

Джерело тексту:

запис Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 116).

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі місця запису — на звороті аркуша з рахунком за друкування книжки «Букварь южнорусский» (СПб., 1861), орієнтовно: 1861 р.

Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — Т. 6. — С. 286.




72. «Очи наш...»

Джерело тексту:

рукописна копія А. Н. Мошина 1928 р. на окремому аркушику паперу, за словами списувача, — з автографа Шевченка, нині не відомого (ІЛ, ф. 1, № 55).

Під текстом копії — примітка рукою Мошина: «Подлинник этого стихотворения — автограф Т. Г. Шевченка от М. А. Лазаревской приобрел А. Н. Мошин 10.ІХ — 28. Н. Новгород». Придбавши автограф Шевченка, Мошин свою копію лишив М. О. Лазаревській. 10 червня 1929 р. родина Лазаревських передала її до відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України. Згаданий Мошиним автограф поета (жодних інших відомостей про який немає) — очевидно, запис чиєїсь невибагливої спроби пародіювати форму молитви «Отче наш». У якому середовищі оберталася ця пародія та коли і з яких міркувань, для чого міг записати її Шевченко, не відомо.

Питання про час і місце запису лишається відкритим.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.