Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








73. Портрет художника-баталіста Олександра Євстахійовича Коцебу. Папір, акварель (27,9 × 22,5). [Пб.]. 1843.

Зліва внизу олівцем дата і підпис автора: 1843. Т. Шевченко.

Опублікований І. Айзенштоком під невірною назвою «Художник-баталіст К. А. Зауервейд» («Литературное наследство», М., 1935, № 19 — 20, стор. 443), в інших літературних джерелах зустрічається під назвою «Портрет О. І. Зауервейда» (С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939). Однак художнику О. І. Зауервейду в 1843 р. минув 61 рік, що явно суперечить вікові портретованої Шевченком особи, а його синові Миколі Олександровичу Зауервейдові — також художнику-баталісту — було в цей час лише 7 років. Особа художника К. А. Зауервейда, як зазначає І. Айзеншток, не відома.

Наявність у портретованого вусів свідчить про те, що це колишній військовий. Серед художників-баталістів того часу з військових могло бути лише чотири особи: Б. П. Віллевальде, В. Ф. Тімм, П. Т. Борисполець і О. Є. Коцебу. В 1843 р. перші два були за кордоном, а зовнішність Бориспольця не відповідає портретованому. За свідченням М. О. Рамазанова, Борисполець був низький на зріст, брюнет («Материалы для истории художеств в России», М., 1863).

Отже, ймовірно, що на портреті зображений художник О. Є. Коцебу, що підтверджується повною схожістю портретованої особи з портретом Коцебу 1849 р. роботи художника Є. Р. Рейтерна, що зберігається в Російському музеї в Ленінграді.

Цей малюнок як портрет Коцебу опублікований в статті М. І. Мацапури «До історії двох портретів» («Україна», К., 1953, № 2, стор. 29).

Попередні місця збереження: ДЛМ, ЦМШ.

1939 р. експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві (Каталог, № 117).


ДМШ, інв. № г — 897.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.