Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення




92 — 97. «Живописная Украина». Випуск офортів. Пб. [XI] 1844.

На лицьовій стороні обкладинки надруковано: Живописная Украина Тараса Шевченка. Санктпетербург. 1844.

Випуск складається з шести офортів: «У Києві», «Видубецький монастир», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигрині 1649 року». В офортах всі підписи, дати і написи зроблені Шевченком.

На вкладному аркуші визначено зміст випуску:

«В состав издания входят следующие предметы:

1-ое. Виды по красоте, или по историческим воспоминаниям, примечательные: храмы, укрепления, курганы, и все, что время пощадило. /37/

2-ое. Народный быт настоящего времени — обычаи, обряды, поверия, суеверия, сказки и песни.

3-е. Исторические важнейшие события от Гедимина до уничтожения Гетманства, и краткое описание картин на языках Южно-русском и французском...».

Далі дано повідомлення про сюжети, які Шевченко мав опублікувати в 1845 р. у другому випуску «Живописной Украины».

Приступивши до роботи над виданням, Шевченко одночасно звертається листовно до різних осіб з проханням допомогти йому розповсюдити «Живописную Украину». В подібному листі від 1.X 1844 p., адресованому чернігівському цивільному губернатору П. І. Гессе, він пояснює мету задуманого видання: «Мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле — и то бы она мне казалась краше Швейцарии и всей Италии. Те, которые видели однажды нашу Краину, говорят, что желали бы жить и умереть на ее прекрасных полях. Что же нам сказать ее детям? Должно любить и гордиться своєю прекраснейшею матерью. Я как член ее великого семейства служу ей ежели не на существенную пользу, то по крайней мере на славу имени Украины. Обладая в мале искусством в живописи, предпринял я издание, названное мною «Живописная Украина» (В. Горленко, Нове у спадщині Кобзаря, газ. «Радянська Україна» від 2 березня 1958 p.).

Роботу над підготовкою малюнків до задуманого видання Т. Г. Шевченко почав у 1843 р. під час першої подорожі на Україну. З цих підготовчих робіт збереглися ескізи, етюди і начерки (див. № 81, 91, 160, 162, 165, 176, 177, 178, 180, 184, 185, 186, 187, 193, 299, 300, 302).

Повернувшись до Петербурга в березні 1844 p., Шевченко почав працювати над підготовкою до видання «Живописной Украины».

В листі до О. М. Бодянського від 6 — 7 травня 1844 р. він повідомляє: «Три естампи уже готові — «Печерська Київська криниця, Судня в селі рада і Дари Богданові і українському народові» (т. VI цього видання, стор. 32).

Три інші офорти — «Видубецький монастир», «Старости» та «Казку» Шевченко мав закінчити в серпні: «...ще три будуть готові у августі» (там же, стор. 33. Лист до О. М. Бодянського від 29.VI 1844 p.). Проте в серпні Шевченко зміг закінчити лише офорт «Казка», про що свідчить опублікована в газ. «Северная пчела» об’ява (24.VIII 1844). Щоб остаточно закінчити роботу над виданням, в цьому ж місяці Шевченко звернувся до Товариства заохочування художників з проханням надати йому грошову допомогу: «...беру смелость просить о помощи в предпринятом мною деле. И почту себя счастливым, ежели общество благоволит мне дать возможность от[п]ечатать первые два выпуска, состоящие из 6-ти эстампов, в количестве 600-т экземпляров, и соизволит принять от меня 100 или более экземпляров моего издания» (там же, т. VI, стор. 235).

Товариство заохочування художників надало Шевченкові допомогу в сумі 300 крб. Як свідчить лист Шевченка до Я. Г. Кухаренка, всі шість офортів вийшли з друку в кінці листопада 1844 p.: «На тім тижні вийде 6-ть картин...» (там же, стор. 34. Лист до Кухаренка від 26.ХІ 1844 p.). /38/

На підставі цього листа і визначено остаточну дату виходу в світ «Живописной Украины».

Загальна кількість відбитків, зроблених Шевченком у 1844 p., не встановлена.





92. У Києві. Папір, офорт 17,6 × 25,7; 22,3 × 30; (36 × 44,3). [Пб.]. [III — 6 — 7. VI 1844.

Зліва внизу рукою Шевченка вигравірувано дату і підпис: 1844 || Шевченко.

Під зображенням посередині назва: у Кыеви.

Цей офорт в листах Шевченко називав «Печерська Київська криниця».

Дата виконання офорта уточнена на підставі листа Шевченка до О. М. Бодянського від 6 — 7.V 1844 р. (див. прим. до № 92 — 97).

Підготовчий рисунок, використаний до офорта, див. № 302; ескіз та етюди до рисунка див. в альбомі 1839 — 1843 pp. (№ 160, 162, 165).

Попередні місця збереження описаного примірника: ЧМТ — № 436, ЧІМ, ІТШ, ГКШ.

1911 р. експонувався на виставці художніх творів Т. Шевченка у Києві (Каталог, № 72).

Офортна дошка належала К. Свідзінському, а після 1855 р. знаходилась в бібліотеці Красінських у Варшаві. Сучасне місцезнаходження цієї дошки не встановлено.


ДМШ, інв. № г — 307.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.