Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 2.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








257. «Панна Сотниківна». Ескіз. Папір, олівець (22,3 × 31). [Пб.]. [XII 1841 — XI 1842].

Зліва внизу чорнилом напис: «Дівчина з рушником».

Зліва начерк рукава. В центрі — постать Сотниківни. Справа — начерк коня, тут же етюд рукава до картини «Сотниківна», а не до «Катерини», як зазначено /27/ в «Каталоге музея украинских древностей В. В. Тарновского» (т. II, Чернігів, 1903, стор. 174, № 173).

Рисунок постаті дівчини відповідає уривкові з оповідання Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Панна Сотниківна»: «В доме пана Сотника, в так, по-тогдашнему, называемой «большой хате», в ясный морозный день, сидела у окна девушка и прилежно занималась работою» (Г. Ф. Квитка-Основьяненко, Панна Сотниковна. Истинное происшествие, «Современник», т. 19, 1840, стор. 1).

Ескіз датується на підставі даних з листів Шевченка до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка та П. М. Корольова. Перша згадка Шевченка про роботу над картиною «Панна Сотниківна» відноситься до грудня 1841 p., повідомлення про закінчення роботи над нею — до листопада 1842 р. (див. прим. до № 394).

В літературі зустрічається під назвою «Панна Квіткова, дочка Гр. Фед. Квітки-Основ’яненка» (О. Новицький, Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 41) та «Дівчина з рушником» («Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», т. II, Чернігів, 1900, стор. 174, № 173).

Інший, менш пророблений ескіз на цю ж тему, див. в альбомі 1839 — 1843 pp. (№ 156); етюди рукавів сорочки до картини — див. № 258, 270.

За списком Честахівського — № 111.

Попередні місця збереження: ЧМТ — № 173, ЧІМ, ГКШ.

На звороті — начерки рукавів жіночої сорочки, див. № 258.


ДМШ, інв. № г — 415.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.