Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 2.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








271. «Слепая», «История Суворова». Ескізи та начерки. Папір, олівець, сепія, туш, перо (26,4 × 36,5). [Пб.]. [1842].

Справа вгорі чорнилом напис: № 102, справа внизу — рукою Честахівського: ч. 97.

Ескізи та начерки на цьому аркуші виконані в різний час. Першими були нарисовані ескізи ілюстрацій до «Истории Суворова»: «Суворов у труні» (див. № 71) та «Кардинали дякують Суворову за перемогу при Нові» (див. № 62), а також начерк постаті одного з кардиналів з написом під рисунком олівцем рукою Шевченка: гнучокъ.

В тій же манері, олівцем, виконано: зліва внизу начерк групи селян, посередині вгорі начерк — жінки в кріслі, справа — начерк постаті селянина та ескіз на невстановлений сюжет.

До пізніше виконаних належать три ескізи сепією, тушшю та олівцем до поеми «Слепая». Один з них відповідає таким словам поеми: «...будто мщение живое, || Она с распущенной косой, || С ножом в руках, крича летала || И с визгом скрылася в огне» (т. І цього видання, стор. 198).

Другий відповідає таким словам: «Мы были в поле, жито жали, || Окончив жатву, шли домой; || Подруги пели и плясали, || А я с распущенной косой, || В венке из жита и пшеницы || Вела перед, была царица. || Нас встретил дидыч молодой» (там же, стор. 181).

Третій — «Сліпа з дочкою», не пов’язаний безпосередньо з текстом поеми.

Ескізи датуються часом написання поеми «Слепая» та праці над ілюстраціями до «Истории Суворова» (див. прим. до № 39 та 40 — 71). /30/

За списком Честахівського — № 97 з описовою назвою кожного ескіза.

Інші варіанти рисунків та ескізів на тему поеми «Слепая» — див. № 39, 155, 272, 273.

Зворот рис. № 270.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.