Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 8: Живопис, графіка 1847-1850.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








154. Барса-Кельмес. Папір, олівець (15 × 23,3). Барса-Кельмес. [7 — 13.VIII 1848].

Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: І. Барса-Кильмесъ. Праворуч вгорі чорнилом позначено: № 11712. На звороті зліва внизу олівцем напис: барса Кильмесъ Остров на Арал. мор. /53/

О. Барса-Кельмес (що означає «підеш — не вернешся») знаходиться в північній частині Аральського моря; нині — Аральського району, Кзил-Ординської області, Казахської РСР.

Датується на підставі записів у щоденнику Бутакова. Учасники експедиції провадили дослідження острова 7 — 13 серпня 1848 р. О. І. Бутаков у щоденнику дав опис острова: «Остров Барса-Кильмес имеет вид длинного треугольника, которого основание в западной части, длиною 11 верст; наибольшее протяжение его (по R от SWW на NOO) — 22 версты. Обрывистые берега кругом приглубы, но идут почти совершенно прямыми чертами, с весьма малыми изгибами так, что не представляют нигде удобной якорной стоянки, закрытой от всех ветров. Самая возвышенная часть — западная: высота ее 240 фут. от поверхности воды» («Дневные записки плавання А. И. Бутакова по Аральскому морю в 1848 — 1849 гг.», Ташкент, 1953, стор. 19).

17 серпня 1848 р. на острів була висаджена група матросів під командою прапорщика Акішева для проведення обстежень. Зарисовки острова зроблені з суші, що й свідчить про те, що у складі цієї групи був і Шевченко. Зйомочна партія знаходилася на острові до 13.VIII (див. там же, стор. 16 — 19).

Акварельний малюнок «Шатро експедиції на острові Барса-Кельмес» див. № 22.

Попередні місця збереження: збірки А. О. Козачковського, В. П. Коховського, С. Д. Бразоль, ЧМТ — № 224, ЧІМ, ГКШ.


ДМШ, інв. № г — 462.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.