Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








8. Чиркала-Тау. Папір, акварель (25,8 × 16,7). [VII — VIII 1851].

Місцезнаходження оригіналу не встановлено. Описано за літературними джерелами. Репродукується за автотипією 1914 р. («Русский библиофил», СПб., 1914, № 1, між стор. 36 — 37), див. також № 2, 4, 11, 17.

Очевидно, під малюнком на альбомному аркуші, як можна судити з репродукції, був напис: рис. съ нат. Т. Шевченко Чиръ-Калы-Тау.

Акварель виконана в сірувато-синюватому тоні (див. «Искусство и печатное дело», 1911, № 3, стор. 141, № 24). /10/

Аналогічне зображення гори Чиркала-Тау відтворене в офорті Бр. Залеського, в пояснювальному тексті до якого Залеський пише: «Так називається одна з крейдяних гір, що утворює пасмо Ак-Тау. Піднімаючись одиноко на зовсім рівній поверхні, вона привертає увагу подорожнього своєю формою, що відрізняє її від інших. Її краї, висотою більше семисот футів, утворені з крейди, глини і крупнозернистого гіпсу, прямовисно піднімаються над рівниною... Вершина гори зовсім пустинна, лише зрідка зустрічаються кволі стеблини степових рослин...» (альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, стор. 57).

Крім офорта, Бр. Залеський в 1851 p. виконав акварельне повторення з незначними змінами малюнка Т. Шевченка «Чиркала-Тау» (ДМШ, інв. № г — 1105).

Акварель Шевченка «Чиркала-Тау» датується за орієнтовно визначеним часом перебування експедиції в районі Північного Ак-Тау (див. прим. до № 1 — 17).

Зображення подібних гір див. № 11, 12, 85, 86, 89, 90.

Попередні місця збереження: власність Л. М. Жемчужникова, В. В. Кочубей, В. П. Кочубея.

1911 р. експонувався на виставці артистичних творів Тараса Шевченка в Києві (Каталог, № 59).










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.