Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








11. Акмиш-Тау. Папір, акварель (17,8 × 30,5). [VII — 8.VIII 1851].

Гора Акмиш-Тау знаходиться в центральній частині Північного Ак-Тау.

Місцезнаходження оригіналу не встановлено. Описано за літературними джерелами. Репродукується за автотипією 1914 р. («Русский библиофил», СПб., 1914, № 1, між стор. 40 — 41), див. також № 2, 4, 8, 17.

Очевидно, під малюнком на альбомному аркуші, як можна судити з репродукції, був напис: Акъ-Мышъ-Тау рис. съ нат. Т. Шевченко.

Акварель виконана в фіалково-жовтому тоні (див. «Искусство и печатное дело», 1911, № 3, стор. 141, № 22).

Датується за орієнтовно визначеним часом перебування експедиції в районі Північного Ак-Тау, див. прим. до № 1 — 17.

Ця ж місцевість з ближчої відстані зображена Бр. Залеським в офорті «Крейдяні гори», в пояснювальному тексті до якого зазначено: «В горах Кара-Тау знаходять граніт і різні види кристалічних порід; гори ж Ак-Тау («білі гори») складаються виключно з крейди і мергеля. Ці останні гори безумовно більш живописні, ніж перші, вони витягнені довгим покрученим хребтом і поділяються на окремі групи у вигляді велетенських фантастичних руїн якихось невідомих фортець, міст, пишних палаців... сонячні промені, освітлюючи їх, пробиваючись крізь хмари, відкидають на ці гори найрізноманітніші відтінки і надають їм часом феєричної краси. Вночі, при світлі місяця, місцевість набуває іншого вигляду, все стає ще більш грандіозним» (альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, стор. 61).

Гора Акмиш-Тау з іншої точки зображена Бр. Залеським також в офорті «Гірське пасмо Ак-Тау». Даючи пояснення до цього офорта, Залеський пише: «Окремі /12/ групи цих гір мають різні назви: зображені нами гори називаються у киргизів Усир-Тау, Акмиш-Тау, Кайрак-Тау. Як і все пасмо, ці окремі гори оточені зовсім рівною пустелею, де невеликі отари овець з труднощами знаходять для себе трав’яну поживу» (там же, стор. 63).

Зображення гір в цій частині Ак-Тау див. № 8, 9, 83, 85, 86, 89, 90. Однойменний малюнок, виконаний в час Кара-тауської експедиції, див. № 12.

Попередні місця збереження: власність Л. М. Жемчужникова, В. В. Кочубей, В. П. Кочубея.

1911 р. експонувався на виставці артистичних творів Тараса Шевченка в Києві (Каталог, № 57).










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.