Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








14. Циган. Папір, сепія (24,3 × 17,9). [VII — VIII 1851].

М. Ф. Савичев, який бачив малюнок «Циган» у Шевченка 1852 р. в Новопетровському укріпленні, згадує: «Другой рисунок тоже был сделан сепией: к стоящей на углу улицы живописной малороссийской хате-шинку двоє солдат привели двух арестантов, скованных железами поодиночке и вместе один с другим. Один из солдат вошел в корчму, а другой, опершись на руку о верхний косяк наружной двери, стоял спиной к зрителю, в ожидании чарки водки от товарища. Он покосился на отдыхавших у стены арестантов. Это были — один великорусс, другой цыган. На улице, в глубине дальнего плана, появилась группа странствующих цыган, представляющая из себя вакханалию: бубен, скрипка, скоморошная песня, неистово пляшущие женщины — все это было в разгаре. Арестант цыган, пораженими родными звуками свободы, рванулся и выставил голову за угол хаты; но с тем вместе он потянул за собой товарища, апатично преследовавшего в своей одежде паразитов. Загремели цепи, и потревоженный русский арестант злобно глядел на цыгана, а караульный солдат обратил на шум внимание, выразившееся в повороте головы. И все тут. Но как это сделано...» (Никита Савичев, Кратковременное знакомство с Тарасом Григорьевичем Шевченко, газ. «Казачий вестник», Новочеркасск, 1884, № 53 — 54).

Сепію виконано під час Кара-тауської експедиції (див. прим. до № 1 — 17). Тоді ж або зразу після повернення експедиції Шевченко виконав повторення малюнка. Це стверджується тим, що в жовтні 1851 р. Бр. Залеський надіслав малюнок «Циган» А. Венгржиновському в Одесу для продажу і дав в листі опис сюжету, який співпадає повністю з описом другого малюнка, що його бачив у Шевченка навесні 1852 р. Савичев («Питання шевченкознавства», в. 1, К., 1958, стор. 118 — 120).

Венгржиновський продав малюнок і одержані за нього гроші надіслав Шевченкові, про що свідчить лист Шевченка до Бр. Залеського від 9.X 1854 p.: «Одесские события и на милого нашего Аркадия имели влияние, а в том числе и на меня, разумеется, косвенно; я впротчем еще и Цыгана не промотал, следовательно до нужды еще далеко, а он-то бедный, как видно, в порядочных тисках» (див. т. VI, стор. 91). /14/

Прізвище власника, якому Венгржиновський продав малюнок, залишилося досі невідомим. Другий оригінальний малюнок безпосередньо від Шевченка потрапив до Лазаревських.

Під час Кара-тауської експедиції з одного з цих малюнків Бр. Залеський зробив копію, про що він згадує в листі до Шевченка від 2.VI 1859 p., в якому пише про малюнок «Тріо» та копію з нього: «Есть у меня еще подобная копия «Цыгана»... (Киевская старина», 1897, кн. III, стор. 473 — 475).

Контурний ескіз малюнка «Циган» вкомпонований до сепії «Т. Г. Шевченко серед товаришів» (№ 15), що свідчить про одночасне виконання цих творів.

В літературі (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914; стор. 69, № 476, VIII-а, та ін.) цей малюнок помилково віднесено до серії «Притча про блудного сина» і датовано 1856 — 1857 pp. C. Раєвський на підставі спогадів М. Савичева вважав, що це сепія «Циган» і що її виконано до 1852 р. («До питання атрибуції і датування деяких сепій Т. Г. Шевченка», «Образотворче мистецтво», К., 1941, № 4, стор. 28 — 29).

В літературі малюнок відомий під назвами: «Под хатою два скованных между собою человека...» («Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», т. II, Чернигов, 1900, стор. 184, № 306); «Полураздетый человек в островерхой шляпе возле украинской хаты в сруб» («Искусство и художественная промышленность», 1900, № 3, стор. 65), «Два скованных человека» («Каталог шевченковской выставки в Москве по поводу пятидесятилетия со дня его смерти», М., 1911, стор. 10, № 140), «Блудний син у кайданах» і «У кайданах» (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 69, № 467, VIII-а, та репр. табл. 62), «Два скуті кайданами чоловіки» (Л. Карачевська, Виставка Т. Шевченка, ч. 2, Чернігів, 1930, стор. 20, № 57), «На етапі» (М. Г. Бурачек, Великий народний художник, X., 1939, стор. 37 та ін.), «Привал на етапі» (С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939, стор. 92).

Попередні місця збереження: власність В. М. Лазаревського, ЧМТ — № 306, ЧІМ, ІТШ, ГКШ, ЦМШ.

1929 р. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, № 57), 1939 p. — на ЮШ (Каталог, № 251), 1951 р. — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР у Москві (Каталог, стор. 105).


ДМШ, інв. № г — 836.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.