Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








15. Т. Г. Шевченко серед товаришів. Кольоровий папір, сепія, китайське білило (26 × 19,3). [VII — VIII 1851].

Внизу зліва, на зображеній в малюнку книзі, авторська дата: 1851. В руках у центральної постаті аркуш з начерком контурного ескіза малюнка «Циган» (див. № 14).

На звороті чорнилом напис: Въ бЂломъ кителЂ за столомъ сидитъ Шевченко и чинитъ карандашъ, передъ нимъ стоитъ его товарищъ натурщикъ обнаженный до бедеръ и рассматриваетъ нарисованн[ое]. (Писано въ ссылкЂ). /15/

Сепію виконано під час Кара-тауської експедиції (див. прим. до № 1 — 17).

Цей малюнок бачив у Шевченка в 1852 р. в Новопетровському укріпленні М. Ф. Савичев: «...под мышкой у Т.Г. портфель, который он не торопился открывать, но когда открыл — я впился глазами в первый рисунок. Он представлял внутренность киргизской кибитки. Внизу свода кибитки вделано русское окно, пропускающее солнечный луч, отраженный микроскопическими пылинками. Понятно, что окно было в натуре приспособлением для того, чтобы рисующему давалось выгодное освещение сверху. Под окном, за столиком, сидит, осененный полутонами, как аксессуар, сам Шевченко, с рейсфедером в руке (а не с кистью), и пристально устремленным взглядом на «натуру». Натура эта стояла на середине кибитки, — мужчина полуобнаженный, в кожаных киргизских шароварах, спиной к зрителю. Художнику, вспомнившему в степи про академические занятия, понадобился торс... Уж и устроил он этот торс! — Рисунок сделан сепией, на цветной бумаге, а блики пройдены китайскими белилами... Анатомия, рельєф — прелесть! — Этот рисунок получил бы в академии высший бал, а знаток-любитель дал бы за него щедрые деньги. Натурщиком служил поручик Турно, член Мангишлакской ученой экспедиции» (газ. «Казачий вестник», Новочеркасск, 1884, № 53 — 54).

Згадку в описі про вікно, якого насправді немає на малюнку, можна пояснити тим, що Савичев написав свої спогади через довгий час після зустрічі з Шевченком і міг сплутати деталі цієї сепії з сепією «Т. Г. Шевченко малює товариша», репродукованою 1876 р. в журн. «Пчела», № 6 (див. т. VIII, прим. до № 35).

Для зображення в малюнку інтер’єра використано, очевидно, внутрішній вид казахської кибитки, в якій Шевченко, Турно і Залеський, за свідченням останнього, прожили втрьох літо 1851 р. Малюнок виконано не раніше липня, коли у Шевченка могла вирости борода (див. також «Автопортрет», № 16).

В літературі цей малюнок невірно датувався 1856 — 1857 pp.

Відомий під назвами: «Сцена из жизни ссыльных» (В. Г [орленко], Картины, рисунки и офорты Шевченко, «Киевская старина», К., 1888, кн. VI, стор. 82), «В ссылке» («Выставка рисунков и эстампов в залах императорской Академии художеств», декабрь 1909 — январь 1910, СПб., стор. 20, № 200), «Шевченко сидить коло столу й малює товариша...» (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 39), «Шевченко з товаришами в юрті» («Каталог малярської творчості Т. Г. Шевченка, експонованої в Галереї», X., 1934, стор. 29), «Шевченко в ссылке среди товарищей» (О. Бескин, Т. Г. Шевченко как художник, «Искусство», М., 1939, № 2, стор. 32), «Серед товаришів в юрті» (С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939, табл. 59), «Шевченко в Орській казармі» (І. І. Балясний, Шевченко-художник, «Науково-літературний збірник Одеського державного університету», Одеса, 1939, стор. 248), «Тріо — Шевченко, Залеський і Турно» (В. Ф. Анісов, Новий факт з біографії Т. Г. Шевченка, «Вісник АН УРСР», 1953, № 1, стор. 71).

Цей малюнок окремі дослідники помилково ототожнювали з сепією «Тріо» (В. Ф. Анісов, Назв. праця; Леонид Хинкулов, Затянувшееся недоразумение, «Советская Украина», К., 1957, № 12, стор. 165 — 168). /16/

Малюнок «Тріо» та коментар до нього див. № 5.

Попередні місця збереження: власність В. М. Лазаревського, Є. М. Тевяшова, А. Фельтена, РМ, ІТШ, ГКШ.

У 1909 — 1910 pp. експонувався на виставці рисунків та естампів в Академії художеств (Каталог, № 200), 1951 р. — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР в Москві (Каталог, стор. 105).


ДМШ, інв. № г — 296.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.