Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








46. Телемак на острові Каліпсо. Папір, сепія (25,3 × 20,5). [Новопетровське укріплення]. [Літо 1856].

Зліва внизу чорнилом підпис автора: Т. Шевченко.

На звороті внизу посередині чорнилом рукою Шевченка напис: 1. Телемакъ на остро†Калипсы.

В літературі зустрічається під помилковою назвою «Одіссей на острові Каліпсо» (С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939, стор. 43 — 44; М. Г. Бурачек, Великий народний художник, X., 1939, стор. 16).

На малюнку зображено сина Одіссея Телемака в печері на острові німфи Каліпсо, куди він потрапив, шукаючи свого батька.

Сюжет для цього малюнка, очевидно, взято з популярної на той час книги Франсуа Фенелона «Les aventures de Telemaque», перекладеної на російську мову віршами (В. К. Тредьяковский, «Телемахида», СПб., 1766, т. 1) та прозою (Фенелон, Странствования Телемака, сына Улиссова. Перевод Г. Шиповского, ч. 1, СПб., 1822, та ін.).

Німфа Каліпсо в малюнку нагадує німфу Ехо (див. малюнок «Нарцис та німфа Ехо», № 52).

Підпис Шевченка на лицьовій стороні, а також порядкова нумерація (від № 1 до 10) та назва твору, зроблена рукою автора на звороті, крім даного малюнка «Телемак на острові Каліпсо», є ще на дев’яти інших сепіях Шевченка, виконаних в Новопетровському укріпленні (див. прим. до № 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55).

Як правило, свої малюнки на засланні Шевченко не підписував. Про це він згадує в листі до Бр. Залеського в 1856 р. (між 3.VIII і 15.IX): «...я должен буду отправить материю 1 к землякам моим, которые ...непременно требуют моего штемпеля 2, на что я никогда не решуся, на каждом куске; а иначе в их глазах произведение никакой цены не имеет» (див. т. VI, стор. 116).



1 Материю — малюнки.

2 Штемпель — підпис. /30/



В Новопетровському укріпленні монограмою «ІІІ» Шевченко позначив лише два малюнки (див. № 39, 41).

Авторські підписи та назви на цих десяти малюнках зроблені автором, очевидно, пізніше, при передачі їх М. С. Щепкіну для розиграшу в лотереї, яка відбулася в Москві в середині січня 1858 р. (див. Г. Паламарчук, Історія десяти малюнків, «Україна», К., 1959, № 5, стор. 9).

Дата виконання цих сепій встановлена зіставленням фактів, наведених в листах Шевченка до Бр. Залеського.

Як видно з листа Шевченка до Бр. Залеського від 25.IX 1855 p., наприкінці 1855 р. у Шевченка не було ще жодного завершеного малюнка з цих сепій: «С последней морской почтой пошлю тебе что-нибудь вроде Монаха, а теперь ничего не имею конченного, да правда и кончить порядочно нечем» (там же, стор. 105). А через рік (8.ХІ 1856 р.) в іншому листі до Бр. Залеського, очевидно, маючи на увазі саме ці малюнки, Шевченко писав: «Посоветуй, что мне делать с лоскутьями шерстяной материн? У меня их накопилось кусков около десятка. Прошедшее лето благоприятствовало моей мануфактуре» (там же, стор. 122). За те, що ці малюнки були виконані влітку, говорить і добре розвинена рослинність, зображена на них, та яскраве літнє сонячне освітлення.

Датування цих малюнків літом 1856 року підтверджується спільністю в манері їх виконання та в деталях з серією малюнків «Притча про блудного сина», над якими Шевченко теж почав працювати 1856 p., а також і те, що ескіз до малюнка «Самаритянка» з цієї серії зроблено на тому ж аркуші, що й ескіз до малюнка «У хліві» з серії «Притча про блудного сина» (див. № 49, 64, 174). Малюнки цієї серії мають спільні риси з малюнками «Казашка Катя» 1856 — 1857 pp. (№ 61) та «Щасливий ловець» 1856 — 1857 pp. (№ 57).

Більшість з цих малюнків в літературі помилково відносилась до академічного періоду (О. Новицький, Малярські твори Тараса Шевченка, [рукопис, в ДМШ], стор. 30 — 33; С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939, стор. 43 — 44, табл. 8 — 10 та ін.) або датувались 1850 — 1857 рр. (В. И. Касиян, О датировке некоторых сепий Т. Шевченко, «Искусство», М., 1939, № 2, стор. 53 — 58).

Попередні місця збереження: Цвєтковська галерея, ДТГ, ІТШ, ГКШ.


ДМШ. інв. № г — 286.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.