Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








76. Кладовище Агаспеяр. Папір, олівець (17,2 × 30,5). [20.VI — 10.VII 1851].

Зліва внизу олівцем напис: 8. Агаспеяръ.

Справа вгорі чорнилом позначено: № 11736.

Кладовище в долині Агаспеяр знаходиться між Кара-Тау і Південним Ак-Тау. Крайні дати визначаються днем виходу експедиції з долини Апазир і часом перебування в долині Кугус (див. прим. до № 1 — 17).

Зображення цього ж кладовища з незначними змінами повторено Шевченком в акварельному малюнку (див. № 7) та в офорті Бр. Залеського «Кладовище Агаспеяр», ближчому за деталями до Шевченкового рисунка, ніж до акварелі. В пояснювальному тексті до офорта Бр. Залеський дає опис цього кладовища: «Це — одно із найкращих кладовищ на півострові Мангишлак. Білі гори Ак-Тау, фантастичної /46/ форми, ніби гірляндою оточують долину, в якій розкинулось кладовище. Кількість гробниць на ньому незчисленна, ми відтворюємо головні з них. Вони відрізняються від інших тим, що на їх фронтонах вирізьблені барельєфи, розмальовані яскравими фарбами» (альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, crop. 55).

Ці ж гробниці зображені на третьому плані рис. № 79.

Інші зображення цієї ж місцевості див. № 77, 78.

В літературі зустрічається під назвами: «Агаспеяр» (А. Русов, Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко, «Киевская старина», К., 1894, кн. II, стор. 186), «Агаспер» («Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», т. II, Чернигов, 1900, стор. 181, № 267).

Попередні місця збереження: збірки А. О. Козачковського, В. П. Коховського, С. Д. Бразоль, ЧМТ — № 267, ЧІМ, ГКШ.


ДМШ, інв. № г — 504.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.