Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 247-248.]

Попередня     Головна     Наступна            





І. С. Алексєєв

ДО БІОГРАФІЇ Т. Г. ШЕВЧЕНКА



Як відомо, Тарас Григорович Шевченко був засланий рядовим спочатку в Орську кріпость, а потім у форт Олександровський (Новопетровське укріплення). Коли згодом батальйон, у якому служив Шевченко, одержав інше призначення, то в Уральську залишився архів цього батальйону, який за непотрібністю мали знищити. Завдяки уважності особи, що розбирала архів, уникли знищення документи, які я й пропоную увазі читачів, котрі цікавляться біографією славетного українського поета.

Та сперш, однак, кілька попередніх зауважень, взятих із спогадів осіб, які служили разом із Шевченком.

Брат мій, осавул Уральського війська Л. С. Алексєєв, — тоді ще молодий юнкер, — просто з шкільної лави був призначений до складу козачого загону, командированого на звичайну службу в Олександровський форт. Разом з ним туди ж був призначений його товариш по училищу, урядник О. І. А-н 1. Прибувши на місце, вони застали у форті Тараса Григоровича Шевченка.



1 Обидва вже давно покійні.



Жив він у спільній казармі і, при всій відомій Добродушності та м’якій вдачі, відзначався тим, що був дуже замкнутий, некомпанійський і справляв враження людини, яка поринула у свої не-/248/веселі думи. Незважаючи на це, молодим людям вдалося познайомитись і зійтися з похмурим поетом. Очевидно, йому подобалась їхня молода незіпсованість, безпосередність і необізнаність з темними сторонами життя. До того ж брат мій добре декламував і згодом часто згадував, як Шевченко, котрому дуже подобалося, як він читав лермонтовського «Гладиатора», часом звертався до нього з проханням: «Ану, прочитай, мій голубе!» Брат, виконуючи прохання, починав декламувати:


Ликует буйный Рим... торжественно гремит

Рукоплесканьями широкая арена:

А он — пронзенный в грудь, — безмолвно он лежит,

Во прахе и крови скользят его колена...


І вірші, і декламація брата, очевидно, справляли на Шевченка сильне враження. Він слухав, похнюпившись, і хитав у такт головою. Та коли, заздрячи успіхові товариша, декламувати починав А-н, Шевченко при перших же рядках махав рукою і відверто прирікав:

— Барабан, барабан!

Шевченка приймали в коменданта, майора Ускова, він давав уроки його маленьким дітям. У вільний час любив гуляти алеями комендантського садочка, у своїй сірій шинелі і смушевій шапці; малював і писав фарбами, а брат, на його прохання, позував перед ним як натурщик. Між іншим, за словами брата, Шевченко малював одну картину в семи окремих сценах чи моментах. Судячи з розповіді брата, я здогадувався, що Шевченко взяв сюжет для цієї картини з «Повести о Горе-Злочастии», яка була щойно надрукована в котромусь із наших журналів (здається мені, в «Современнике»). Брат прослужив у форті Олександровському належні два роки і повернувся додому, а Шевченко лишився у форті, однак незабаром був звільнений і повернувся на батьківщину...









І. С. Алексєєв

ДО БІОГРАФІЇ Т. Г. ШЕВЧЕНКА


Вперше надруковано в журн. «Русское богатство», 1901, кн. 2, с. 63 — 65. Єпогади записано зі слів брата публікатора, осавула Л. С. Алексєева. Крім спогадів, у статті І. Алексєєва були опубліковані документи про Шевченка з архіву колишнього 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, штаб якого містився в м. Уральську. Подається за першодруком.

Алексєєв Лук’ян Семенович (пом. 1871 р.) — в чині урядника Уральського козачого війська служив у Новопетровському укріпленні з 1856 p., цікавився поезією та живописом, на цьому грунті зійшовся з Шевченком, який подарував йому свої малюнки з краєвидами укріплення (т. IX, № 138, 141). В ДМШ зберігається альбом згодом намальованих Л. Алексєєвим карикатур.

...на звичайну службу в Олександровський форт. — Новопетровське укріплення перейменоване на форт Олександровський 1858 p., після від’їзду з нього Шевченка.

...урядник О. І. А-н — урядник Уральського козачого війська Акутін Олександр Іванович.

...читав лермонтовського «Гладиатора»... — Вірш М. Лермонтова «Умирающий гладиатор» (1836), що в вільним переспівом кількох строф поеми Байрона /469/ «Чайльд Гарольд», вперше опубліковано (без заключних двох строф) у журн. «Отечественные записки» (1842, № 4).

...давав уроки його маленьким дітям. — Неточність у спогадах: діти І. Ускова були ще надто малими, щоб Шевченко міг їх навчати.

...позував перед ним як натурщик. — Можливо, йдеться про малюнки Шевченка «Вмираючий гладіатор», «Нарцис та німфа Ехо» (т. IX, № 52, 54) та іи.

...одну картину в семи окремих сценах... — Очевидно, йдеться про вісім малюнків із серії «Притча про блудного сина» (т. IX, № 62 — 69), виконаних Шевченком у Новопетровському укріпленні. За авторським задумом, малюнків мало бути дванадцять; перші чотири з них не були створені через відсутність моделі — типового російського купця (див. т. 6, с. 162). Припущення Л. Алексєєва про те, що на виникнення в Шевченка цього задуму вплинув опублікований М. Костомаровим визначний твір давньоруської літератури «Повесть о Горе-Злочастии» («Современник», 1856, № 3), підтверджується дослідженнями радянських шевченкознавців (див.: Хинкулов Л. Происхождение «Притчи о блудном сыне». — «Советская Украина», 1958, № 8, с. 159 — 162).












Попередня     Головна     Наступна            


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.