Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





7. «Заря свЂтъ запала»



У цій фразі із «Слова» багато суперечок викликало слово запала. Частина дослідників (в основному це дослідники XIX століття) розглядає його як форму минулого часу від дієслова запасти з різними значеннями: «погаснути» (перші видавці «Слова», Є. В. Барсов); «не з’являтися» (Я. О. Пожарський); «пропасти», пор. у російській народній пісні запала дорога «пропала дорога» (М. Ф. Грамматін, Д. М. Дубенський, Ф. І. Буслаєв, О. М. Огоновський); «запізнитися» (M. K. Грунський), «зайти (про небесні світила)», пор. у російських говорах солнце западает «сонце заходить» (О. О. Нікольський). При цьому фраза «заря свЂтъ запала» перекладається: «світло зорі погасає» (перші видавці «Слова»), «зоря сховалася, погасла» (Є. В. Барсов), «світлом зоря не з’являється» (Я. О. Пожарський), «світла зоря пропала» (М. Ф. Грамматін, О. М. Огоновський), «зоря із світлом пропала» (Д. М. Дубенський), «зоря-світ запізнилась!» (M. K. Грунський), «зоря (Венера?) зайшла» (О. О. Нікольський). Деякі дослідники пропонують запала замінити на запяла від дієслова запяти «зупинити, затримати» (Д. М. Дубенський, В. Ф. Міллер), перекладаючи всю фразу: «зоря затримала світанок» (В. Ф. Міллер). О. О. Потебня замість запала читає заповЂдала — «зоря світло провістила». Починаючи з О. О. Партацького і О. О. Гонсіоровського, дослідники, як правило, вважають, що запала є аористом від запалати (В. О. Яковлєв, А. В. Лонгінов, О. І. Соболевський, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. М. Зарубін, О. С. Орлов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, Р. О. Якобсон, В. І. Стеллецький, О. К. Югов, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв) і фразу «заря свЂтъ запала» перекладають: «зорі небом засвітили» (О. О. Партицький), «зоря зайнялась, запалала» (О. О. Гонсіоровський), «зайнялася світла зоря» (В. О. Яковлєв), «зорі світло запалало» (А. В. Лонгінов), «зоря зайнялась» (В. М. Перетц), «Зоря світло запалила» (C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «зоря запалила світло» (О. С. Орлов), «Зоря-світ запалала» (М. К. Гудзій), «Та ось зоря світло запалила» (І. П. Єрьомін, Л. О. Дмитрієв), «Зоря світло запалила» (В. І. Стеллецький, О. В. Творогов, М. О. Мещерський), «світанок зазорів» («Рассвет забрезжил» — Р. О. Якобсон), «Заря отпылала» (О. К. Югов), «зоря-світ запалала» (Л. Є. Махновець). На думку С. І. Коткова, запала не має ніякого стосунку ні до дієслова запалати, ні до дієслова западати. Вчений пов’язує це слово з п. zapadła «застала» від дієслова zapaść із значенням «застати» і всю фразу перекладає «зоря світло застала» (напередодні битви з половцями тривалість ночі наближалася до мінімальної).

Правильне прочитання аналізованої фрази неможливе у відриві від попередньої і наступної фраз: «Длъго ночь мркнетъ, заря свЂтъ запала, мъгла поля покрыла». «У наведених фразах, крім загадкового запала, викликає труднощі переклад слів мркнетъ і мъгла. Дослідники сперечаються, про яку зорю тут ідеться. Одні з них вважають, що йдеться про вечірню зорю, про її згасання (перші видавці «Слова», О. С. Шишков, М. Ф. Грамматін, Ф. І. Буслаєв, О. М. Огоновський, Є. В. Барсов, М. М. Зарубін, Д. С. Лихачов, О. К. Югов), інші — про ранкову, про її непояву в належний час або про пов’язані з нею світлові зміни в природі (Я. О. Пожарський, М. О. Максимович, Д. М. Дубенський, В. Ф. Міллер, О. О. Потебня, О. О. Партицький, О. О. Гонсіоровський, В. О. Яковлєв, А. В. Лонгінов, О. І. Соболевський, В. М. Перетц, М. К. Грунський, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, Р. О. Якобсон, С. І. Котков, В. І. Стеллецький, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). На думку Д. С. Лихачова, у цьому випадку описується не якийсь певний час ранку чи вечора, а перебіг ночі — від вечірньої зорі до ранкового гомону галок, а тому він перекладає мрькнетъ як «смеркається, сутеніє», запала — «загубила», рос. «уронила» («[Вечірня] зоря світло загубила»), мъгла — «імла» 32. Д. С. Лихачов, як і переважна більшість дослідників, вважає, що у фразі «заря свЂтъ запала» свЂтъ стоїть у знахідному відмінку. Проте, на наш погляд мають рацію ті дослідники, які вказують на синонімічність слів заря і свЂтъ, вжитих подібно до путь-дорога, рід-плем’я тощо (М. О. Максимович, Ф. І. Буслаєв, В. О. Яковлєв, В. М. Перетц). З цього приводу В. І. Стеллецький пише: «Дуже сумнівним є припущення про наявність тут тавтологічного виразу «заря-свЂтъ», оскільки подібної лексичної моделі в «Слові» немає, а отже, для реконструкції її немає ніякої підстави, опори в його стилістичній системі» 33. Проте зовсім не обов’язково, щоб подібна лексична модель була в «Слові», досить сказати, що аналогічний тавтологічний вираз є в українській мові, пор. укр. діал. світ-зоря́ «світанок» 34. Значення «світанок» цього виразу розвинулося в українській мові із значення «ранкова зоря», пор. укр. діал. зóря́ сьвітовá «ранкова зоря, світанок» 35. Заря-свЂтъ «Слова» повністю відповідає укр. світ-зоря з первісним значенням «ранкова зоря». Отже, у «Слові» йдеться, безперечно, про ранкову зорю.

На наш погляд, запала у фразі «заря свЂтъ запала» є не аористом від запалати, як вважає більшість дослідників, а формою минулого часу жіночого роду від дієслова запасти із значенням «сховатися» (саме із значенням «сховатися», а не «погаснути», «пропасти», «зайти», які є вторинними), пор. укр. запáсти «зайти (про небесні світила)», рос. ст. запáсть «т.с.», діал. «сховатися», бр. діал. запáсць «зайти (про сонце)», друс. запасти «сховатися в засаді», п. zapaść «зайти, сховатися за горизонтом», ч. ст. zapasti «зайти, сісти (про сонце)», серб. зáпасти «зайти (про небесні світила)». Таким чином, всю фразу «заря свЂтъ запала» слід перекласти «ранкова зоря сховалася». Ранкова зоря сховалася тому, що був туман: «мъгла поля покрыла» (друс. мьгла «туман»). І саме тому, що ранкова зоря сховалася в тумані і не проглядає, ніч триває довго — «длъго ночь мркнеть» (друс. мьркнути «меркнути, темніти») 36. У тексті після фрази «длъго ночь мрькнеть» слід поставити двокрапку.


31 Булаховський Л. А. Зазнач. праця. — С. 520 — 521.

32 Лихачев Д. С. Комментарий исторический и географический. — С. 399 — 400.

33 Стеллецкий В. И. Зазнач. праця. — С. 134.

34 Словарь української мови / За ред. Б.Грінченка: В 4-х т. — К., 1909. — Т. 4. — С. 108.

35 Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар: В 2-х т. — Львів, 1886. — Т. 1. — С. 313 — 314.

36 Цей вираз О. О. Потебня перекладає «довго ніч перебуває у стані мороку» і зазначає при цьому, що ніч «не тільки здається довгою, але дійсно є довгою не за порою року» (Потебня А. А. I. Слово о полку Игореве: Текст и примеч. c доп. из черновых рукописей «О Задонщине». II. Объяснение малорусской песни XVI века. — 2-е изд. — Харьков, 1914. — С. 33).



Переклад усіх трьох фраз пропонується такий: «Довго ніч темніє: ранкова зоря сховалася, туман поля покрив». Ніч напередодні битви сама по собі була короткою, але туман заступив ранкову зорю, і через це нічний морок тривав довго.

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.