Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





11. «Погибашеть жизнь Даждь-Божа внука»



Наведена фраза викликає два запитання: кого названо Дажбожим внуком і з яким значенням вжито тут слово жизнь? Як на перше, так і на друге запитання дослідники дають різні відповіді. Вони вважають, що під Дажбожим внуком слід розуміти: київського князя (Є. В. Барсов), руський народ (М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, Я.Малашев, Д. І. Прозоровський, В. О. Яковлєв, І. О. Новиков, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, C. K. Шамбінаго та В Ф. Ржига — 1961, О. О. Косоруков, Л. О. Дмитрієв та ін.), Київське князівство, власне Русь (Д. М. Дубенський), руських князів (М. Г. Головін), київських (південних) русів (О. М. Бодянський), русів (русичів) (Ф. І. Буслаєв, О. Ф. Вельтман, О. М. Огоновський, О. О. Партацький, JI П. Якубинський, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, М. Г. Булахов та ін.), князя Володимира Святославича (І. І. Срезневський, С.Гедеонов), князя Олега Святославича (Гориславича) (М. С. Тихонравов, А. М. Робінсон), князя (В. Ф. Міллер), смердів (О. О. Потебня), Трояна (А. В. Лонгінов), Чернігів або Чернігівську Русь (Є. В. Анічков), князів і, може, найближчу їх дружину (В. М. Перетц), князів і вищий клас (C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), землероба (О. К. Югов), руського князя з Наддніпрянщини (Б. О. Рибаков), половців (О. О. Сулейменов), реальну особу, внука людини з іменем Дажбог (В. Л. Виноградова).

Ми вважаємо, що Дажбожим внуком у «Слові» міг бути названий тільки князь. «Це — в дусі понять феодальної Русі» 50 і відповідає язичницьким уявленням. Як зазначає В. Ф. Міллер, походження від божества завжди було привілеєм царів, князів і всіляких вельмож, але аж ніяк не всієї нації 51. Боян і співці такого рівня, як Боян (у тому числі й автор «Слова»), — внуки Велеса, князі — внуки Дажбога, бога сонця, через що вони й називалися «сонценародженими (рос. солнцеродными)». В аналізованій фразі під Дажбожим внуком слід розуміти, безперечно, Олега Святославича, про якого тут іде мова.

Слово жизнь в аналізованій фразі дослідники перекладають як «життя» (Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, Д. М. Дубенський, Ф. І. Буслаєв, О. Ф. Вельтман, А. М. Майков, О. М. Огоновський, Д. І. Прозоровський, М. К. Грунський, М. О. Мещерський), «родючість» (П. Г. Бутков), «майно» (Я.Малашев), «майно, надбання» ( О. О. Потебня), «земля» (О. О. Партацький), «добро» (В. О. Яковлєв, Р. О. Якобсон, О. К. Югов, Л. Є. Махновець), «майно, добро (рос. пажить)» (А. В. Лонгінов), «майно, статок» (В. М. Перетц), «добробут» (Г. А. Ільїнський), «надбання» (C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, І. О. Новиков, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, M. K. Гудзій, О. В. Творогов, Л. О. Дмитрієв), «вотчина» (І. П. Єрьомін), «володіння» (В. І. Стеллецький). У літописі XII ст. слово жизнь уживалося лише в значенні «майно, надбання, набуток» 52. Тому аналізовану фразу («погибашеть жизнь Даждьбожа внука») ми перекладаємо: «гинуло надбання Дажбожого внука». Під «надбанням» тут мається на увазі не «майно» чи «добро», а «володіння», тобто «князівство», як і в тексті «начясте наводити поганыя не землю Рускую, на жизнь Всеславлю».



50 Перетц В. Слово о полку Ігоревім: Пам’ятка феод. України-Руси XII в. Вступ. Текст. Коментар. — К., 1926. — С. 207.

51 Миллер В. Взгляд на Слово о полку Игореве. — М., 1877. — С. 73.

52 Орлов А. С. Слово о полку Игореве. — М.; Л., 1938. — С. 109.



Вираз «Даждь-Божь внукъ» ужито в «Слові» двічі. Другий раз — у словосполученні «въ силахъ Дажь-Божа внука». Майже всі дослідники вираз Дажь-Божь внукь у другому випадку розуміють так само, як і в першому, і лише деякі дослідники — інакше: князя Ігоря Святославича (В. Ф. Міллер, Є. В. Анічков, А. М. Робінсон), а в першому випадку — князя (В. Ф. Міллер), Чернігів або Чернігівську Русь (Є. В. Анічков), князя Олега Святославича (А. М. Робінсон). О. С. Шишков під Дажбожим внуком у другому випадку розуміє київського князя (у першому випадку — тих, хто користується благоденством Дажбога, якому поклонялися в Києві).

На наш погляд, вираз Дажь-Божь внукъ в обох випадках означає «князь», але в кожному випадку мається на увазі конкретний князь: у першому випадку Олег Святославич (Гориславич), а в другому — князь, сучасник походу Ігоря на половців, у ратних силах якого постала обида після поразки Ігоревого війська. В Ігоревому війську, яке полягло, ця обида постати не могла. На нашу думку, фраза «Въстала обида въ силахъ Дажь-Божа внука» тісно пов’язана з наступною («Вступить дЂвою на землю Трояню»), і ця наступна фраза розкриває, про якого князя (Дажбожого внука) тут ідеться: обида постала у військах того самого князя, на землю якого вона вступила. Оскільки обида вступила «на землю Трояню», а Трояновою землею ми вважаємо Київ і Київську землю (див. с. 13), то Дажбожим внуком у другому випадку слід визнати київського князя Святослава.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.