Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





12. «Убуди жирня времена»



Цю фразу слід розглядати в тісному зв’язку з попереднім текстом: «Въстала обида въ силахъ Дажь-Божа внука. Вступилъ дЂвою на землю Трояню, въсплескала лебедиными крылы на синЂмъ море у Дону плещучи, убуди жирня времена». У наведеному уривку аналізована фраза «убуди жирня времена», безперечно, є найскладнішим місцем, а тому ми основну увагу звернемо на неї. При осмисленні фрази «убуди жирня времена» труднощі викликають слова убуди і жирня. Одні дослідники залишають у тексті убуди (називатимемо їх дослідниками першої групи), інші — виправляють убуди на упуди (дослідники другої групи). Одні дослідники в жирня времена вбачають негативний зміст (частина дослідників першої групи), інші — позитивний (дослідники другої групи і частина дослідників першої групи). Отже, переважна більшість дослідників дотримується думки, що, оскільки діва Обида постала внаслідок поразки Ігоревого війська, вона могла розбудити лише погані часи або прогнати добрі.

Дослідники першої групи аналізовану фразу перекладають: «розбудила часи тяжкі» (перші видавці «Слова»), «пробудила згубні часи» (Я. О. Пожарський), «розбудила ситі часи» (М. Ф. Грамматін), «розбудила багаті часи» (М. О. Максимович), «пробудила часи насильства!» (Д. М. Дубенський), «пробудила багаті, щедрі (рос. обильные) часи» (Ф. І. Буслаев); «(і плеском) нагадала час добрий» (О. Ф. Вельтман), «пробудила багаті часи» (Я.Малашев), «пробудила тяжке лихоліття» (О. М. Огоновський), «розбудила часи достатку» (В. Ф. Міллер), «Вона пробудила сумні часи» (Д. І. Прозоровський), «будить жирні, грабіжні часи» (О. О. Партацький), «пробудила тяжкі часи» (В. О. Яковлєв), «Пробудилися рясні (рос. обильные) часи усобиць» (А. В. Лонгінов), «розбудила вона часи тяжкі» (M. K. Грунський), «тоску пробудила /о довольстве бывалом» (І. О. Новиков), «(і плеском) пробудила згубні часи смути» (Р. О. Якобсон), «(плеском) сполохала часи достатку» (О. В. Творогов).

Ті дослідники, які залишають у тексті убуди і в жирня времена вбачають позитивний зміст (М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, Ф. І. Буслаєв, О. Ф. Вельтман, Я.Малашев, В. Ф. Міллер, А. В. Лонгінов, І. О. Новиков), стикаються із значними труднощами в осмисленні аналізованої фрази. М. Ф. Грамматін вважає, що благополучні часи спали, а кривда (обида) їх розбудила (тобто благополучні часи пройшли і настали часи тяжкі). На думку Я.Малашева, кривда (обида) пробудила в пам’яті кращі часи (у той час, коли на Русі настали невеселі часи). Так само думає І. О. Новиков: діва Обида розбудила уявлення про часи достатку. П. П. В’яземський жирня времена розуміє як «часи, рясні (рос. обильные) нещастями». Його підтримує Є. В. Барсов (пробудилися часи, рясні кривдою, скорботою і бідами). Близькою до наведеної є позиція А. В. Лонгінова, який у перекладі аналізованої фрази додає від себе слово «усобиць» (пробудилися часи, рясні на усобиці). В. Ф. Міллер сприймає країну в часи достатку як таку, що спить тихим сном, який потривожила діва Обида.

Дослідники другої групи вносять у текст аналізованої фрази кон’єктуру — виправляють убуди на упуди (О. О. Потебня, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, В. І. Стеллецький, В. П. Адріанова-Перетц, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). Це дозволило їм сприймати жирня времена без будь-якого негативного змісту. Аналізовану фразу вони перекладають: «прогнала щасливі часи» (О. О. Потебня, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін), «прогнала часи достатку» (О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, В. П. Адріанова-Перетц), «прогнала часи щасливі» (І. П. Єрьомін), «прогнала багаті (рос. обильные) часи!» (В. І. Стеллецький), «прогнала щедрості часи» (Л. Є. Махновець), «прогнала добрі часи» (Л. О. Дмитрієв).

Ми інакше, ніж попередні дослідники, розуміємо аналізовану фразу і увесь уривок про діву Обиду. Розглянемо кожну фразу цього уривка окремо. «Въстала обида въ силахъ Дажь-Божа внука». Поразка Ігоря звела нанівець попередні перемоги над половцями великого князя київського Святослава, а тому викликала почуття гіркої досади і кривди (обиди) у військах великого князя київського Святослава («въ силахъ Дажь-Божа внука»).

«Вступилъ дЂвою на землю Трояню». Почуття кривди (обиди) автор «Слова» персоніфікує: обиду уособлює діва, яка вступила на землю київського князівства («на землю Трояню»). Адже, якщо обида постала у військах київського князя Святослава, то в образі діви вона повинна була вступити саме на землю київського князівства, а не на якусь іншу. Отже, на наш погляд, «земля Трояня» — це земля київського князівства. На думку цілого ряду дослідників, «земля Трояня» — руська земля (О. М. Огоновський, Д. С. Лихачов, І. П. Єрьомін, В. І. Стеллецький), а деякі дослідники навіть вважають, що «земля Трояня» — половецька земля (М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович). Безперечно, слово вступилъ слід виправити на вступила (въступила), як це робить переважна більшість дослідників (О. С. Шишков, М. Ф. Грамматін, О. О. Потебня, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, Р. О. Якобсон, В. І. Стеллецький, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). Очевидно, має рацію M. C. Тихонравов, який вважає, що в рукописі згадане слово було написане з виносним л.

«...въсплескала лебедиными крылы». Обиду (кривду) автор «Слова» персоніфікує в образі не просто діви, а діви з лебединими крилами. Вона, вступивши на землю київського князівства, захлопала лебединими крилами (въсплескати тут вжито із значенням «розмахувати крилами, створюючи шум», а не «почати ляскати по воді, сплескуючи її», як думає В. Л. Виноградова 53). Хлопання лебединих крил, очевидно, символізує торжество Діви Обиди, найвищий прояв почуття досади і кривди (обиди). Ми вважаємо, що після фрази «въсплескала лебедиными крылы» слід поставити крапку, оскільки далі, на наш погляд, іде вже звертання до Діви Обиди.



53 Словарь-справочник «Слова о полку Игореве»/ Сост. В. Л. Виноградова. — М.; Л., 1965. — Вып. 1. — С. 135-136.



«На синЂмъ море у Дону плещучи...». Ми вважаємо, що тут автор «Слова» звертається до Діви Обиди, бажаючи, щоб вона опинилася на Азовському морі («на синЂмъ море у Дону»), отже, на половецькій землі, і вже там хлопала своїми лебединими крилами. Тобто, щоб гірку досаду і кривду (обиду) відчули половці (звичайно, не без допомоги русичів).

«...убуди жирня времена». Автор «Слова» закликає Діву Обиду, щоб вона, хлопаючи лебединими крилами на половецькій землі, розбудила добрі часи, а добрими, як свідчить наступний текст, автор «Слова» вважає часи, коли русичі воювали з поганими (половцями, литовцями), але не воювали між собою (через це «жирня времена» краще перекласти «добрі часи», а не «щасливі часи» чи «часи достатку»). Отже, форма убуди, на наш погляд, є формою 2-ої особи однини наказового способу, а не 3-ої особи однини аориста, як прийнято вважати. При такому розумінні аналізованої фрази відпадає потреба в кон’єктурі — заміні убуди на упуди, до речі, палеографічно недостовірної.

Ураховуючи все сказане, наведемо текст аналізованого уривка (з відповідними корективами) та його переклад: «Въстала обида въ силахъ Дажьбожа внука, вступила дЂвою на землю Трояню, въсплескала лебедиными крылы. На синЂмъ море у Дону плещучи, убуди жирня времена». Переклад: «Постала обида у військах Дажбожого внука, вступила дівою на землю Троянову, захлопала лебединими крилами. На синьому морі біля Дону хлопаючи, розбуди добрі часи!».

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.