Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня     Головна     Наступна





18. «Босуви врани»



Словосполучення «босуви врани», у якому неясним за смислом є епітет босуви, вжито в «Слові» у розповіді Святослава про свій сон: «Всю нощь съ вечера босуви врани възграяху у ПлЂсньска». Велика група дослідників виправляє босуви на бусови (М. О. Максимович — 1859, О. Ф. Вельтман, В. В. Макушев, В. Ф. Міллер, О. І. Смирнов, О. О. Потебня, Д. І. Прозоровський, О. О. Партицький, Є. В. Барсов, В. М. Перетц, C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, Р. О. Якобсон, В. П. Адріанова-Перетц, О. В. Творогов, Л. Є. Махновець, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. О. Дмитрієв). При цьому одні дослідники виходять із значень рос. діал. бусый — «сірий, димчастий, бурувато-сірий», діал. бусéть або бусóветь «синіти, сіріти, темніти, чорніти» (В. В. Макушев, В. Ф. Міллер, Є. В. Барсов, В. М. Перетц, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов та ін.), інші пов’язують бусови з власним іменем Бус (пор. нижче «время Бусово»), яке найчастіше розглядають як ім’я половецького хана (Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, О. Ф. Вельтман, Я.Малашев, О. І. Смирнов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін) або антського князя IV ст. Буса (О. М. Огоновський, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Д. С. Лихачов, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. О. Дмитрієв). На думку М. О. Максимовича (1859 р.), епітет бусови ворони отримали від Бусової гори або Бусовиці, що знаходиться під Києвом (над Либіддю). О. О. Потебня бусови (виправляє на бусовЂ) приймає за місцевий відмінок від Бусово, у якому вбачає урочище Бусова гора або Бусовиця під Києвом. Ряд дослідників босуви читає або схильна читати як бЂсови (бЂсовы) (П. Г. Бутков — 1821, Д. М. Дубенський, Ф. І. Буслаєв, Я.Малашев, О. М. Огоновський, Ф. Є. Корш), М. Ф. Грамматін — як босыи, П. П. В’яземський — як бо соуи, тобто «суєтні, нікчемні». Б. С. Ангелов пов’язує «бусови врани», як і «время Бусово», з Бузем, силою злою і темною. На його думку, «бусови врани» означає «диявольські ворони» («время Бусово» — «час диявола, мороку, ночі часів язичества»). В. В. Німчук зближує бусовъ (босувъ) з укр. діал. (закарпатські говірки) босóвитис’а «сердитись, насуплюватись», серб, бусован «злий, сердитий» і перекладає бусови (босуви) врани як «сердиті (злі) ворони» («время Бусово» — «похмурий (злий, лихий, недобрий) час»). П. Г. Бутков (1842 р.) виводить босуви від фін. posaus «шум» (босуви врани — «крикливі, шумливі ворони»), В. О. Гордлевський, В. І. Стеллецький і М. О. Баскаков — від тюрк. boz «сірий».

Аналізоване словосполучення дослідники перекладають: «ворони» (перші видавці «Слова»), «Бусові ворони» (Я. О. Пожарський, О. Ф. Вельтман), «босі ворони» (М. Ф. Грамматін), «бісові ворони» (М. О. Максимович — 1837, Д. М. Дубенський, Я.Малашев, О. М. Огоновський, О. С. Орлов), «п’яні ворони» (І. М. Снєгірьов), «сірі ворони» (В. Ф. Міллер, Л. Є. Махновець), «бусові (п’яні, шалені, несамовиті. — В. С.) ворони» (Д. І. Прозоровський), «Бусове вороння» (О. О. Партицький), «паршиві ворони» (Є. В. Барсов), «хижі ворони» (В. О. Яковлєв), «босові (зловісні. — В. С.) ворони» (А. В. Лонгінов), «неспокійні (рос. мятущиеся) ворони» (Г. А. Ільїнський), «сірі ворони» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Д. С. Лихачов, І. П. Єрьомін, О. В. Творогов, Л. О. Дмитрієв), «сизо-бурі ворони» (Т. О. Новиков), «священні (віщі) ворони» (М. В. Щепкіна), «віщі ворони» (M. K. Гудзій, В. Т. Стеллецький), «хмурі ворони» (Р. О. Якобсон), «чорні ворони» (О. К. Югов), «Бозові ворони» (М. О. Мещерський).

На наш погляд, кон’єктура бусови (замість босуви) є достовірною, її переконливо обгрунтував В. Ф. Міллер ще в 1877 р.: «Поява о після б замість у пояснюється переставленням голосних в обох складах: із бусови переписувач, незнайомий з цим словом, зробив босуви» 77. Словосполучення «бусови врани», вжите у розповіді Святослава про свій сон, перегукується із словосполученням «время Бусово», вжитим у відповіді бояр Святославу. Оскільки сон Святослава і відповідь бояр Святославу між собою тісно пов’язані, то напрошується припущення про ідентичність слів бусови (у словосполученні «бусови врани») і Бусово (у словосполученні «время Бусово»). «Безперечно, — зазначає Б С. Ангелов, — слова «бусови» (врани) і «Бусово» (время) етимологічно слід вважати такими, що походять від одного кореня «бус»» 78. Ми згодні з тими дослідниками, які вважають, що під назвою «бусови врани» слід розуміти половців (О. Ф. Вельтман, О. О. Партицький — 1883), пор. у «Слові»: «ни тебЂ, чръный воронъ, поганый Половчине». А якщо ворони — половці, то бусови, будучи присвійним прикметником, вказує на Буса — очевидно, половецького хана, в усякому разі постать визначальну щодо половців (таку точку зору обстоює ряд дослідників, див. вище). Саме ж слово Бусови ми сприймаємо як натяк автора «Слова» на те, кого треба розуміти під воронами, які приснилися Святославу.

Проаналізувавши відповідь бояр Святославу, ми прийшли до висновку, що «время Бусово» так названо за ім’ям половецького хана Буса (див. с. 60). Це дає підстави твердити, що Бусови у словосполученні «Бусови врани» («Бусові ворони») є присвійним прикметником від імені половецького хана Буса.



77 Миллер В. Зазнач. праця. — С. 223.

78 Ангелов Б. С. Заметки о «Слове о полку Игореве» // Тр. Отд. древнерус. лит. — М.; Л., 1960. — Т. 16. — С. 53.













Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.