Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





25. «Не ваю ли злачеными шеломы по крови плаваша?»



За осмисленням цієї фрази дослідників можна поділити на дві основні групи. Дослідники першої групи словосполучення «злачеными шеломы» перекладають як «золочені (позолочені) шоломи», тобто у формі називного відмінка множини замість орудного множини, вносячи нерідко відповідні корективи в текст, власне виправляючи злачеными на: злаченая (М. Ф. Грамматін — виправляє також шеломы на шелома), злаченыи (І. М. Снєгірьов, Я.Малашев), злаченіи (О. О. Потебня), злачены (О. О. Партицький), злаченые (C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Л. Є. Махновець). Аналізовану фразу дослідники першої групи перекладають: «Чи не ваші позолочені шоломи в крові плавали?» (перші видавці «Слова»), «чи не ваші позолочені шоломи в крові плавали?» (Я. О. Пожарський), «Чи не ваші позолочені шоломи по крові плавали?» (М. Ф. Грамматін), «чи не ваші шоломи золотії по крові плавали?» (О. Ф. Вельтман), «Чи не ваші золочені шоломи плавали по крові?» (Я.Малашев), «Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали!» (Д. І. Прозоровський), «Чи не ваші то золочені шоломи плавали в половців крові?» (О. О. Партицький), «Чи не у вас золочені шоломи по крові плавали?» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «Не у вас ли шеломы золоченые — / по крови плавали?» (І. О. Новиков), «Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали?» (Л. Є. Махновець).

Дослідники другої групи вважають, що в аналізованій фразі йдеться не про Рюрика і Давида, а про їхніх воїнів, які золоченими шоломами по крові плавали. При цьому в текст досить часто вставляється слово вои — «не ваю ли вои» (В. М. Перетц, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, О. В. Творогов, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін, Л. О. Дмитрієв). Аналізовану фразу дослідники другої групи перекладають: «Чи не ваші золоченими шоломами по крові плавали?» (М. О. Максимович), «Чи не у вас У позолочених шоломах по крові плавали?» (Д. М. Дубенський), «Чи не ваші хоробрі дружини в золотих шоломах по крові плавали?» (В. О. Яковлєв), «Чи не у вас (із) золоченими шоломами по крові плавали?» (А. В. Лонгінов), «Чи не у вас воїни золоченими шоломами по крові плавали?» (О. С. Орлов), «Чи не ваші воїни золоченими шоломами по крові плавали? [чи не вам помститися за своїх воїнів]» (Д. С. Лихачов), «Чи не ваші воїни в золотих шоломах по крові плавали?» (M. K. Гудзій), «Ваші воїни в золочених шоломах — чи не вони по крові плавали?» (І. П. Єрьомін), «Чи не ваші під золоченими шоломами наплавали на крові?» (Р. О. Якобсон), «Чи не у вас воїни до золочених шоломів у крові плавали?» (В. І. Стеллецький), «Не ваша ли храбрая дружина/ по самые золотые шлемы / в крови вражей шла!?» (О. К. Югов), «Чи не ваші воїни золоченими шоломами в крові плавали?» (О. В. Творогов, Л. О. Дмитрієв), «Чи не ваші воїни золоченими шоломами по крові плавали?» (М. О. Мещерський). Як бачимо, цій точці зору віддають перевагу майже всі дослідники другої половини XX ст. На слабкі місця такого прочитання аналізованої фрази вказує В. П. Адріанова-Перетц. По-перше, якщо тут ідеться про воїнів, дружину, то ця фраза і наступна («Не ваю ли храбрая дружина...») становитимуть два питання, що однаково стосуються воїнів, дружинників 117. По-друге, виходить, що «злачеными шеломы» наділені всі воїни, хоча в «Слові» звичайно золотими називаються лише князівські речі (стіл, стремено, сідло) 118.

Ми не поділяємо точки зору ні дослідників першої групи, ні другої. На наш погляд, смисл аналізованої фрази полягає в тому, що РІорик і Давид пролили так багато ворожої крові, що ця кров їм була по шию, і коли вони йшли, то здавалося, що їх шоломи плавають по крові. Так само розуміє аналізовану фразу О. М. Огоновський, який її перекладає «Чи не плавали ви по крові золоченими своїми шоломами?», а в примітках розкриває смисл фрази «Чи ж не заявляли ви в битвах з половцями відваги незвичайної? Чи не плавали ви по крові так, що тільки голови ваші з золоченими шоломами були замітні?»119.



117 Адрианова-Перетц В. П. «Слово о полку Игореве» и памятники русской литературы XI — XIII веков. — Л., 1968. — С. 145.

118 Там же.

119 Слово о пълку ИгоревЂ: Поет. пам’ятник рус. письменності XII віку / Текст с пер. і c поясн. видав Омелян Огоновський. — Львів, 1876. — С. 95.



Наше розуміння тексту вимагає двох кон’єктур — заміни ваю на ва (форми називного відмінка двоїни займенника ты) і плаваша на плаваста. Заміну ва на ваю в рукопису «Слова» ми схильні пояснити впливом наступної фрази з ваю — «Не ваю ли храбрая дружина...». У рукопису «Слова» плаваста, очевидно, було написане з c виносним, яке стерлося, а літери т і ш мали схоже написання (три палички з верхньою або нижньою горизонтальною рискою), і верхня горизонтальна риска в т, будучи тоншою від паличок, могла стертися разом з виносним с, що й зумовило прочитання плава(с)та як плаваша. Виправляє плаваша на плаваста також О. М. Огоновський. Отже, пропонуємо такий текст аналізованої фрази: «Не ва ли злачеными шеломы по крови плава(с)та?». Переклад: «Чи не ви золоченими шоломами по крові плавали?».
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.