Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





32. «Которое бо бЂше насиліе отъ земли Половецкыи!»



За прочитанням цієї фрази дослідників можна поділити на дві групи: одні з них в которое вбачають займенник (перші видавці «Слова», Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, Д. М. Дубенський, Я.Малашев, Д. І. Прозоровський, Є. В. Барсов, А. В. Лонгінов, М. К. Грунський), інші — іменник котора «ворожнеча, чвари», виправляючи которое на которою (І. М. Снєгірьов, М. О. Максимович — 1859, О. Ф. Вельтман — виправляє которое на которы, М. С. Тихонравов, О. М. Огоновський, В. Ф. Міллер, О. О. Потебня, О. О. Партицький, Ф. Є. Корш, В. М. Перетц, C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, Р. О. Якобсон, В. І. Стеллецький, В. П. Адріанова-Перетц, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). Дослідники першої групи (а це виключно вчені XIX ст.) аналізовану фразу перекладають: «Чи було яке насильство від землі Половецької?» (перші видавці «Слова»), «Яке було насильство від землі Половецької!» (Я. О. Пожарський), «яке було насильство від землі Половецької?» (М. Ф. Грамматін), «Чи було яке насильство від землі Половецької...» (М. О. Максимович), «і від них (від литовців. — В. С.) теж насильство, яке терплять на Русі від землі Половецької!» (Д. М. Дубенський), «Таке ж насильство було від Половецької землі» (Я.Малашев), «І якого насильства не було від землі Половецької!» (Д. І. Прозоровський), «[на життя Всеславове,] якому було насильство і від землі Половецької» (Є. В. Барсов), «Яке-бо було насильство від народу-землі Половецького...?!» (А. В. Лонгінов), «Яке то було насильство від землі Половецької!» (M. K. Грунський).

Дослідникам другої групи (та й багатьом дослідникам першої групи) здавалася недоречною фраза про відсутність насилля від землі Половецької у творі, який оспівує похід Ігоря на половців. Крім того, у багатьох Дослідників викликає сумнів стародавність займенника которыи із значенням «який». Першим пов’язав которое з іменником котора «ворожнеча, розбрат, чвари» І. М. Снєгірьов, і переважна більшість наступних дослідників прийняла його прочитання, виправляючи которое на которою і перекладаючи аналізовану фразу таким чином: «І вийшли ті ваші чвари і насильства від землі Половецької...» (О. Ф. Вельтман), «Через незгоди бо прийшла на нас неволя від землі Половецької» (О. М. Огоновський), «через усобицю вашу було насильство від землі Половецької» (В. Ф. Міллер), «За вашими то справками-незгодами прийшла на нас недоля від землі половців!..» (О. О. Партацький), «адже через усобиці (незгоди) було насильство від землі Половецької» (В. М. Перетц), «через чвари-бо прийшло насильство від землі Половецької!» (C. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «Через чвару постало насильство від землі Половецької» (О. С. Орлов), «Через [вашу] усобицю-бо настало насильство від землі Половецької» (Д. С. Лихачов), «через чвари-бо почалося насильство від землі Половецької!» (M. K. Гудзій), «Через усобиці-бо постало насильство від землі Половецької» (І. П. Єрьомін), «Бо це через розбрат почалося насильство від землі Половецької...» (Р. О. Якобсон), «через чвари-бо прийшло насильство від землі Половецької!» (В. І. Стеллецький), «бо через усобиці почалося насильство від землі Половецької!» (О. В. Творогов), «через чвари сталося насильство від землі Половецької!» (М. О. Мещерський), «З розбрату і постало насильство од землі Половецької!» (Л. Є. Махновець), «Через усобиці-бо почалося насильство від землі Половецької!» (Л. О. Дмитрієв). Слід зазначити, що всі дослідники другої групи не точно перекладають аналізовану фразу. Буквальний її переклад: «Бо розбратом було насильство від землі Половецької». То чи міг автор високохудожнього твору, яким є «Слово», будувати такі незграбні фрази? До того ж фактично повторюючи зміст попереднього речення?

Хоч майже всі дослідники XX ст. убачають в которое іменник котора «ворожнеча, розбрат, чвари», виправляючи которое на которою, ми вважаємо, що которое в аналізованій фразі є питальним займенником із значенням «яке?». На користь висловленої точки зору наводимо такі міркування.

1. В аналізованому тексті автор «Слова» звертається до внуків Ярослава Мудрого, з одного боку, і Всеслава Брячиславича — з другого, із закликом, щоб вони припинили усобиці. «Вы бо своими крамолами начясте наводити поганыя на землю Рускую, на жизнь Всеславлю». У наведеному реченні висловлюється дуже важлива думка, що поганих (литовців і половців) почали приводити на Руську землю самі ж руські князі — внуки Ярославові і Всеславові, борючись за кращі уділи. І це повністю відповідає дійсності. До 1060 року половці не нападали на Руську землю. Тому цілком логічним і закономірним є питання автора «Слова» (після наведеного вище речення) — «Бо яке було насильство від землі Половецької?». Інша справа, що це риторичне питання правомірне лише щодо певного історичного періоду (до 1060 року), і така часова конкретизація добрих стосунків з половцями у «Слові» є — це наступне після риторичного питання словосполучення «на седьмомъ вЂцЂ Трояни», яке, на наш погляд, слід від’єднати від наступного речення і приєднати до попереднього (з риторичним питанням): «Бо яке було насильство від землі Половецької на сьомому віці Трояновому?». На сьомому віці Трояновому половці і русичі жили мирно, ніякого насильства від половців не було. А коли внуки Ярославові і внуки Всеславові в своїх усобицях почали запрошувати половців на допомогу, то ситуація змінилася, і половці почали нападати на Руську землю. Всеслав, на відміну від своїх внуків, ніколи не вдавався по допомогу до половців, якими б складними не були перипетії його життя. Автор «Слова» стисло подає основні віхи життєвого шляху Всеслава (оволодіння київським престолом, оволодіння Новгородом, поразка на Немизі, причому подає їх не в хронологічному порядку, а за важливістю подій), але тільки для того, щоб продемонструвати, що ні половців, ні литовців він не залучав для вирішення своїх проблем, не наводив поганих на Руську землю. У цьому вся суть сюжету про Всеслава, який органічно вмонтований в текст «Слова», і дивно, що ряд дослідників говорить про штучне влиття в «Слово» цього сюжету, а Д. І. Прозоровський навіть виймає текст про Всеслава і розміщує його на початку «Слова».

Таким чином, ми не вносимо ніяких кон’єктур до аналізованої фрази, ми лише додаємо до неї словосполучення «на седьмому вЂцЂ Трояни» з наступного речення і ставимо знак питання: «Которое бо бЂше насиліе отъ земли Половецкыи на седьмомъ вЂцЂ Трояни?» («Бо яке було насильство від землі Половецької на сьомому віці Трояновому?»). Отже, сьомий вік Трояновий — це час, коли не було насильства від Половецької землі, тобто час до 1060 року. Слід зазначити, що словосполучення «на седьмомъ вЂцЂ Трояни» приєднують до аналізованого речення також О. Ф. Вельтман (Трояни виправляє на Краяни), М. С. Тихонравов (Трояни виправляє на Бояни), А. В. Лонгінов, Р. О. Якобсон: «І вийшли ті чвари і насильства від землі Половецької за землю Країни!» (О. Ф. Вельтман); «Яке-бо було насильство від народу-землі Половецького на сьомому віці Трояновім?!» (А. В. Лонгінов), «Бо це через смуту пішло насильство від землі Половецької землі Троянській у сьомому тисячолітті» (Р. О. Якобсон).

2. Питальний (і відносний) займенник который є праслов’янським за своїм походженням. Він представлений майже в усіх слов’янських мовах: укр. котрúй, котóрий; рос. котóрый «котрий, який», бр. катóры «т.с.», друс. которыи «котрий, який із декількох, який саме; який (за якістю, властивістю)», котерыи «який (за якістю, властивістю)», п. który «котрий, який», ч. který, слц. ktorý, діал. koterý, kotorý, kotrý, вл. kotry, нл. kótary, діал. kótery «т. c.», болг. діал. котрú «котрий, який; чий», хорв. діал. koteri «котрий, який», слн. katéri, діал. kotéri, ktéri, стсл. которыи, котєрыи «т. с.». І в усіх слов’янських мовах (а головне — у старослов’янській і давньоруській) цьому займеннику властиве значення «який». Первісно займенник означав «котрий із двох» (пор. споріднені Дінд. kataráh «котрий із двох», лит. katràs «т. с.»); значення «котрий із багатьох (незалежно від кількості)» і «який» розвинулися пізніше 154, очевидно, на дуже ранньому етапі розвитку слов’янських мов (дописемному). Отже, ні давність займенника которыи (псл. *kotorьjь), ні давність значення «який» не повинні викликти жодного сумніву.

На наше глибоке переконання, немає потреби которое аналізованого речення пов’язувати з іменником котора «ворожнеча, чвари», виправляти которое на которою, витискувати при перекладі з отриманої незграбної фрази зміст, який фактично дублює зміст попереднього речення.



154 Етимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука. — Т. 3. — С. 61; Фасмер М. Зазнач. праця. — Т. 2. — С. 354; Brückner A. Op. cit. — S. 278.


















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.