Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





33. «Тъй клюками подпръся о кони»



Загадковим у цьому словосполученні є о кони. В. Л. Виноградова, підсумовуючи осмислення о кони (окони) дослідниками і перекладачами «Слова», виділяє три напрямки його прочитання 155. Найчастіше коментатори «Слова» розглядають о кони як сполучення іменника конь c прийменником о (перші видавці «Слова», Я. О. Пожарський, Д. М. Дубенський, О. М. Огоновський, В. Ф. Міллер, Є. В. Барсов, В. О. Яковлєв, C. K. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. К. Грунський, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, M. K. Гудзій, В. І. Стеллецький, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець). Д. С. Лихачов дав пояснення цього місця «Слова», спираючись на історичні факти. Як відомо, Всеслав отримав київський престол унаслідок бунту киян, які вимагали в київського князя Ізяслава зброї і коней: «Дай,.. княже, оружие и кони». «Всеслав, отже, «подперся» об ті коні, які дав киянам» 156.

Деякі дослідники вважають окони аористом від дієслова оконити «зробити кінним, сісти на коня» (О. О. Потебня, Ф. Є. Корш, В. М. Перетц, Л. А. Булаховський, І. П. Єрьомін, Л. О. Дмитрієв). «Оконити, — зазначає О. О. Потебня, — зробити кінним, як опЂшити — пішим» 157.

Нарешті, існує думка про зв’язок о кони (окони) з іменником конъ «межа, початок, кінець» (М. О. Максимович, О. К. Югов). М. О. Максимович сприймає о кони як сполучення іменника конь з прийменником о («Подперся он клюками на пределы свои и скочил к городу Киеву»), а О. К. Югов розглядає окони як аорист від дієслова оконити «закінчити успішно, довести справу до успішного кінця» («Всеслав добыл-таки града Киева») 158, посилаючись при цьому на словник живої великоруської мови В. І. Даля, який засвідчує дієслово оконúть «докінчити; уладнати».



155 Виноградова В. Л. О некоторых словах и выражениях в «Слове о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве» и его время. — М., 1985. — С. 140 — 141.

156 Лихачов Д. С. Комментарий исторический и географический. — С. 456.

157 Потебня А. А. Зазнач. праця. — С. 123.

158 Слово о полку Игореве / Пер., коммент. и статьи Алексея Югова. — М., 1970. — С. 186.



В. Л. Виноградова схильна вважати окони прислівником (варіантом оконо, оконе), хоч і не може точно визначити його семантику, пропонуючи відразу три можливих прочитання: «із самого початку (спочатку)»; «лише (і нічим іншим)»; «звичайно» 159.

В. Л. Виноградова чомусь не згадує четвертий напрямок прочитання о кони — кон’єктуру Р. О. Якобсона, який пропонує о кони u замінити на о копии і перекладає все словосполучення «Хитрощами обпершись об спис...» («Уловкой опершись о копье...») 160. Кон’єктура Р. О. Якобсона не відбита і в укладеному В. Л. Виноградовою словнику-довіднику «Слова о полку Игоревім». Правда, у цьому словнику-довіднику наводяться не всі точки зору. «Явно необгрунтовані тлумачення, зіставлення, кон’єктури (а необгрунтованих тлумачень, зіставлень, кон’єктур у літературі про «Слово» чимало) не наводяться» 161. Навряд чи сказане може стосуватися згаданої кон’єктури Р. О. Якобсона.

На наш погляд, усі три розглянуті В. Л. Виноградовою напрямки прочитання о кони (окони) є помилковими; єдино правильне прочитання — заміна о кони u на о копии (кон’єктура Р. О. Якобсона): «Тъи клюками подпръся о копии, скочи къ граду Кыеву и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевскаго» («Той хитрощами обперся об спис, скочив до міста Києва і доторкнувся древком списа до золотого престолу київського»). Наведену кон’єктуру обґрунтовуємо таким чином:

1. Пам’ятки ілюструють подолання відстаней за допомогою списа як жердини: «(Девгений) то слово изрекъ, и подпреся копиемъ, и скочи чрезъ реку, яко дюжи соколъ...» (Девгенієве діяння, список М. С. Тихонравова, пам’ятка XII ст., список XVIII ст.)162. Слід підкреслити, що в наведеній цитаті при іменнику копиемъ ужиті ті самі дієслова (подпреся, скочи), що і в «Слові» при о кони (подпръся, скочи).

2. Для розуміння розглядуваного «темного місця» «Слова» важливим є те, що йдеться про Всеслава, якого автор змальовує, йдучи за легендами, як людину, наділену чарівною силою. Йому, безперечно, під силу, обпершись об спис, скочити до міста Києва, адже він може навіть вовком уночі «рыскати».

3. При заміні о конии на о копии кон’єктура є незначною, і в палеографічному відношенні вона цілком умотивована. Не викликає ніяких сумнівів можливість сплутання літер н і п, які в рукописах XVI ст. надзвичайно близькі за свої написанням 163.



159 Виноградова В. Л. О некоторых словах и выражениях в «Слове о полку Игореве». — С. 144 — 146.

160 Crégoire H., Jakobson R., Szeftel M., Joffe J. A — Op. cit. — P. 171, 196; Якобсон P. O. Зазнач. праця. — C. 104, 120.

161 Словарь-справочник «Слова о полку Игореве» / Сост. В. Л. Виноградова. — Вып. 1. — С. 4.

162 Сперанский М. Девгениево деяние. К истории его текста в старинной русской письменности: Исслед. и тексты. — Пг., 1922 (Сб. Отд-ния рус. яз. и словесности Рос. акад. наук. — Т. 99. — №7). — С. 147.

163 Айналов Д. В. Замечания к тексту «Слова о полку Игореве» // Тр. Отд. Древнерус. лит. — М.; Л., 1935. — Т. 2. — С. 90.



Прочитання о кони u як о копии дозволяє замість незграбного натяку, що Всеслав «подперся» об коні і став князем у Києві, побачити дійсно величну, казкову, гідну таланту автора «Слова» картину, коли Всеслав, зловчившись, обперся об спис і скочив до міста Києва. І не випадково при цьому Всеслав доторкнувся до золотого престолу Київського саме древком списа — об спис він обпирався.















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.