Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





35. «Утръ же воззни стрикусы»



У цій фразі неясними або не зовсім ясними є всі слова, але найбільші труднощі викликає, звичайно, загадкове стрикусы. Його ми розглянемо в останню чергу, а почнемо з першого слова.

Слово утръ переважна більшість дослідників пов’язує з іменником утро «ранок» (перші видавці «Слова», Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, О. Ф. Вельтман, О. М. Огоновський, О. О. Потебня, Є. В. Барсов, В. О. Яковлєв, Ф. Є. Корш, А. В. Лонгінов, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, І. О. Новиков, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, В. І. Стеллецький, О. К. Югов, Е. Я. Гребньова). При цьому утрь учені часто виправляють на утрЂ (М. О. Максимович, О. М. Огоновський, О. О. Потебня, Ф. Є. Корш, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов), зрідка — на утрь (В. І. Стеллецький, Е. Я. Гребньова), утро (Є. В. Барсов). Частина дослідників в утръ же вбачає дієслово утръже — форму 3-ї особи однини аориста від утръгнути (Д. М. Дубенський, М. С. Тихонравов, Я.Малашев, О. О. Партацький, Р. О. Якобсон, Д. С. Лихачов — 1962, В. В. Німчук, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). Форму утръже вчені перекладають: «утік, сховався» (Д. М. Дубенський), «помчав» (Я.Малашев), «урвав» (Р. О. Якобсон, Д. С. Лихачов — 1962, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець), «уйняв» (В. В. Німчук), «здобував» (О. В. Творогов), «добився» (Л. О. Дмитрієв), хоч друс. утъргнути означає «відірвати, зірвати, відділити».

Слово воззни більшість дослідників пов’язує з дієсловами възньзити «наколоти, наткнути», вънизти «устромити», вънозити «т. с.», вънизати «устромляти» (перші видавці «Слова», М. Ф. Грамматін, І. М. Снєгірьов, В. Ф. Міллер, І.І. Козловський, В. М. Перетц, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, Л. А. Булаховський, М. К. Гудзій, В. І. Стеллецький), при цьому воззни вчені виправляють на вознзи (І. І. Козловський, В. М. Перетц, О. С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, В. І. Стеллецький), вонзи (М. ф. Грамматін, І. М. Снєгірьов, В. Ф. Міллер), вънзи (Л. А. Булаховський). Частина дослідників XIX ст. у воззни вбачає прикметник від возъ «віз» або дієприкметник від возити «возити» (О. С. Шишков, Я. О. Пожарський, Д. М. Дубенський, О. Ф. Вельтман, Я.Малашев, П. П. В’яземський). Ряд дослідників XX ст. читає воззни як ваз(з)ни, вважаючи його формою родового відмінка однини від вазнь «удача, щастя» (Р. О. Якобсон, Д. С. Лихачов — 1962, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). Деякі дослідники заміняють воззни іншими словами: позвони (О. М. Огоновський), възъпи (О. О. Потебня), воззпи (Д. І. Прозоровський), воз(ъ)ни(с), що є видозміною воз(ъ)нА(с) «піднявшись» (Є. В. Барсов), вьзвони (Ф. Є. Корш), бо чти (В. В. Німчук).

Слово стрикусы — найбільша загадка в аналізованій фразі. На відміну від попередніх слів, воно має дуже багато тлумачень (найчастіше під цим словом дослідники розуміють деталі військового спорядження або військову техніку, за допомогою якої Всеслав оволодів Новгородом): «стінопробивні знаряддя, тарани» (перші видавці «Слова», О. С. Шишков, М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, О. Ф. Вельтман, П. П. В’яземський, О. М. Огоновський, А. В. Лонгінов), «самостріли» (Я. О. Пожарський, Д. М. Дубенський), «шпори, стрекала» (В. Ф. Міллер), «(бойові) сокири», при цьому слово стрикусы пов’язується з нім. Streitaxt «бойова сокира» (І. М. Снєгірьов, О. О. Потебня, В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, І. О. Новиков, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, В. І. Стеллецький, О. К. Югов), «броні» (Є. В. Барсов). Ті дослідники, які розглядають воззни як прикметник від возъ «віз» або дієприкметник від возити «возити», у слові стрикусы вбачають військову техніку або зброю, яку возили на возах (О. С. Шишков, Я. О. Пожарський, Д. М. Дубенський, О. Ф. Вельтман, Я.Малашев, П. П. В’яземський). Усю аналізовану фразу згадані дослідники перекладають: «уранці ж, устромивши стрикуси (тарани. — В. С.), [відчинив він ворота новгородські]» (перші видавці «Слова»), «уранці ж возовими стрикусами (самострілами. — В. С.) [відчинив ворота Новгорода]» (Я. О. Пожарський), «уранці ж устромив стрикуси (тарани. — В. С.)» (М. Ф. Грамматін), «а на ранок ударив стінопробивними знаряддями» (М. О. Максимович), «зник (із Білгорода. — В. С.); возовими стрикусами (самострілами. — В. С.) [відбив ворота новгородські]» (Д. М. Дубенський), «на ранок візними таранами [відчинив ворота Новгороду]» (О. Ф. Вельтман), «погнав рухомі стрикуси (значення невідоме. — В. С.)» (Я.Малашев), «а вранці ударив таранами» (О. М. Огоновський), «а вранці крикнув (ідучи на приступ) і бойовими сокирами [відчинив ворота Новгорода]» (О. О. Потебня), «а на ранок, піднявшись, бронями [відчинив ворота Новгорода]» (Є. В. Барсов), «Уранці ж удовбав тарани (рос. колотыри) — стрикуси» (А. В. Лонгінов), «а на ранок, піднявшись, сокирами [відчинив ворота Новгорода]» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «на утро ж, / ударив секирами, [отворил врата в Новегороде]» (І. О. Новиков), «уранці ж устромив сокири» (Д. С. Лихачов), «уранці ж ударив сокирами» (М. К. Гудзій), «а на ранок устромив сокири» (В. І. Стеллецький), «а наутро ж грянул в секиры» (О. К. Югов).

Р. О. Якобсон запропонував читати стрикусы як c три кусы «з три шматки» («утръже вазни c три кусы»), що було прийнято рядом дослідників (О. В. Соловйов, М. М. Дилевський, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв). їхні переклади аналізованої фрази такі: «Знать, тричі йому вдалося урвати по шматку удачі» (Р. О. Якобсон), «урвав щастя з три жмути (рос. клока)» (О. В. Соловйов), «тричі здобував перемогу» (О. В. Творогов), «урвав удачі з три шматки» (М. О. Мещерський), «він урвав щастя три рази» (Л. Є. Махновець), «тричі добився удачі» (Л. О. Дмитрієв). Д. С. Лихачов (1962 р.) у прочитання Р. О. Якобсона вніс деякі зміни: «утръже вазни, c три кусы [отвори врата Новуграду]» («урвав (захопив) щастя (удачу), в три спроби (або «з трьох спроб») [відчинив ворота Новгороду (тобто зайняв місто)]»), справедливо вважаючи, що вираз «шматок удачі» — явно невдалий. В. Л. Виноградова приймає зміни, які вніс Д. С. Лихачов у прочитання Р. О. Якобсона, але вбачає в куси форму знахідного відмінка множини іменника куса «набіг, напад», фонетичного варіанта слова хуса «т. с.» (на її думку, автор «Слова» вказує тут на три походи-набіги Всеслава на Новгород: кінець 1066 р. — початок 1067 р., 1069 р., 1077 р.): «Урвав (захопив) щастя (удачу), з трьох набігів [відчинив ворота Новгорода (тобто взяв Новгород)]». Е. Я. Гребньова кусы (наз. одн. кусъ) розуміє як «діла, вчинки» (утръ виправляє на утрь «на ранок», воззни зближує із стч. vznieti «дзвеніти, звучати, знаменувати» (аор. vzni): «а на ранок продзвенів (прогримів, прославився) трьома ділами».

Л. А. Булаховський пропонує воззни стрикусы читати як вънзи (о)стры кусы, де кусы мало те саме значення, що й п. kęsy «зуби хижих звірів». В. В. Німчук розчленовує стрикусы на стрику сы «дядькові своєму» (з сы замість си): «утръже бо чти стрику си» («уйняв же (бо) честі своєму дядькові (стриєві)»). Слід зазначити також, що Д. І. Прозоровський пов’язує стрикусы з гр. στρίξ «пугач, сова» («Раніше ж того, заревівши по-совиному, [відчинив ворота Новгорода]»).

На наш погляд, в аналізованому тексті про Всеслава наявне часове протиставлення: «въ плъночи» — «утрЂ». Опівночі Всеслав утік з Білгорода, повис у синій імлі (злився із синьою імлою, розчинився в синій імлі), а вранці... Цю думку дещо інакше висловлює M. M. Дилевський: «У широкому ж контексті «утрЂ» (у значенні «на ранок», «на наступний день») дуже добре врівноважується з «въ плъночи» 167. «УтрЂ» логічно йде за «въ плъночи» 168.



167 Дылевский H. M. «Утръ же воззни стрикусы оттвори врата Нову-граду» в «Слове о полку Игореве» в свете данных лексики и грамматики древнерусского языка // Тр. Отд. древнерус. лит. — М.; Л., 1960. — Т. 16. — С. 68.

168 Стеллецкий В. И. Зазнач. праця. — С. 190.



Ми не будемо зараз торкатися питання, як слід розуміти фразу «скочи отъ нихъ лютымъ звЂремъ въ плъночи»: чи тут говориться про те, що Всеслав, тікаючи опівночі від киян, перевернувся у вовка, чи вираз «лютымъ звЂремъ» — лише метафора. Це не так важливо, тому Що вранці і чари зникають, і синя імла зникає. І в тому, і в іншому випадку Всеслав міг з’явитися (його знову можна було побачити) лише вранці. Виходячи з цього, ми воззни читаємо як возни(к) «виник, з’явився» (з к виносним, що стерлося) — дієприкметникової форми від дієслова възникнути «виникнути, з’явитися; вийти з якогось стану».

Стрикусы, на наш погляд, — сполучення трьох слів: с тр(и) и(с)кусы «в три спроби, з трьох спроб» (тр(и) — з двома похилими надрядковими рисочками (які стерлися) замість и, и(с)кусы — з виносним с, що стерлося). Таке прочитання дуже близьке до прочитання Д. С. Лихачова (1962 р.) — с три куси. «Коли б у давньоруських текстах удалося знайти слово «кус» у значенні «спроба», «проба» (рос. «попытка», «покушение», «искус»), — зазначає Д. С. Лихачов, — то читання цього місця «Слова» можна було б вважати остаточно визначеним» 169. Слово кусь замінено нами на добре засвідчене в давньоруських пам’ятках слово искусъ «проба; спроба» (пор. искусъ творити «спробувати заволодіти чимось»).

Отже, ми пропонуємо таке прочитання аналізованої фрази: «утрЂ же возни(к), с тр(и) и(с)кусы [отвори врата Новуграду]». Переклад: «уранці ж з’явився, з трьох спроб [відчинив ворота Новгороду]». На користь внесених кон’єктур наводимо такі міркування.

1. З палеографічного боку заміна в утръ ъ на Ђ не може викликати заперечення, оскільки в півуставі кінця XV — початку XVI ст. літери ъ і Ђ за конфігурацією були майже тотожними 170. Як уже зазначалося, цілий ряд дослідників в утръ виправляє ъ на Ђ.

2. Для дієслова възникнути значення «виникнути, з’явитися» (яке розвинулося із значення «піднятися») пам’ятки давньоруської мови засвідчують з XII ст.171

3. Дієприкметникова форма возни(к) замість правильної возниклъ вжита тут з тих самих причин, що й форма рекъ замість реклъ (у випадках «И схоти ю на кровать, и рекъ», «Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля»). Як і у випадках з рекь, форма возни(к) вжита без допоміжного дієслова, оскільки в 3-ій особі однини перфекта допоміжне дієслово часто опускалося.

4. Вживання в словосполученні с тр(и) и(с)кусы знахідного відмінка цілком припустимо для давньоруської мови, хоч загалом прийменник с в аналогічних конструкціях вимагав родового відмінка. «Проте, — як зазначає В. Л. Виноградова, — в давньоруських пам’ятках навіть у неживих іменниках не спостерігається особливої усталеності у вживанні родового і знахідного відмінків. В одних і тих самих ситуаціях може зустрітися знахідний відмінок замість родового» 172. Наприклад: «Болшый брать поЂде съ правыя руки, середній въ болшый полкъ, а меншый съ лЂвую руку» (Девгенієве діяння, список M. C. Тихонравова, пам’ятка XII ст., список XVIII ст.) 173.



169 Лихачев Д. С. «Воззни стрикусы» в «Слове о полку Игореве» // Тр. Отд. древнерус. лит. — М.; Л., 1962. — Т. 18. — С. 587.

170 Дылевский H. M. Зазнач. праця. — С. 61.

171 Словарь древнерусского языка (XI — XIV вв.): В 10-ти т. — М., 1989. — Т. 2. — С. 93.

172 Виноградова В. Л. Еще одна догадка о «стрикусы» «Слова о полку Игореве» // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. — 1969. — Т. 28. Вып. 1. — С. 74.

173 Сперанский М. Зазнач. праця. — С. 150.



5. У рукописах XV — XVI ст. «два «и» восьмеричні навряд чи могли стояти підряд; російські переписувачі XV — XVI ст. звичайно уникають двох однакових написань, що стоять поряд: вони втомливі для ока і можуть викликати помилки при списуванні. У таких випадках дві однакові літери або отримують різне написання, або одна з них виноситься над рядком» 174. У зв’язку з цим припущення про написання слова тр(и) словосполучення с тр(и) и(с)кусы з двома похилими надрядковими рисочками замість и є цілком обґрунтованим.

6. Слово искусъ відоме багатьом слов’янським мовам: рос. искус «проба, іспит», діал. искус «спроба», друс. искусъ «проба, іспит; спокуса, досвід», болт, úзкус «спокуса», діал. «проба, іспит», серб. úскус «спокуса; проба, іспит», хорв. iskus «спроба», слн. izkûs «проба, іспит, спроба», стсл, искоусъ «проба, іспит; досвід». Це слово, безперечно, праслов’янського походження (псл. *jьzkusь) 175, але в давньоруській мові воно є запозиченням із старослов’янської 176. У давньоруській мові (як і в деяких інших слов’янських мовах) слову искусь було властиве значення «спроба», пор. друс. искусъ творити «спробувати заволодіти чимось», искусити «спробувати зробити щось».

7. Походів Всеслава на Новгород було, очевидно, саме три: 1067 р., 1069 р. і 1077 р.177, але лише перший завершився взяттям міста. Проте автор «Слова» в розповіді про Всеслава не дотримується хронології подій (наприклад, спочатку розповідається про отримання Всеславом київського престолу — 1068 р., а потім — про битву на Немизі — 1067 р.). Складається враження, що автор «Слова» в розповіді про Всеслава розташовує події не за хронологічним принципом, а за їх важливістю: отримання київського престолу, взяття Новгорода (з трьох спроб лише одна була вдалою, про неї і говориться), битва на Немизі.

Трудність прочитання аналізованої фрази, на наш погляд, зумовлена тим, що це місце в рукописі «Слова» було дуже зіпсованим, і його зіпсованість полягала насамперед у тому, що всі надрядкові літери стерлися (у словах возни(к), тр(и), и(с)кусы).



174 Щепкина М. В. K вопросу о разночтениях Екатерининской копии и первого издания «Слова о полку Игореве» // Тр. Отд. древнерус. лит. — М.; Л., 1958. — Т. 14. — С. 74.

175 Этимологический словарь славянских языков / Под ред. О. Н. Трубачева. — Вып. 9. — С. 40.

176 Этимологический словарь русского языка / Под ред. Н. М. Шанского. — М., 1980. — Т. 2. Вып. 7. — С. 119.

177 Энциклопедия «Слова о полку Игореве». — Т. 1. — С. 257 — 259.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.