Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





Фрагменти текстів Бояна в «Слові о полку Ігоревім»



Ім’я Бояна згадується в «Слові» 6 разів. Воно постає вже на самому початку твору: «Начати же ся тъй пЂсни по былинамь сего времени, а не по замышленію Бояню». Наведена фраза завдала багато клопоту дослідникам «Слова», оскільки автор «Слова» з великим пієтетом ставиться до Бояна (Боян — «вЂщій», «смысленый», «соловій стараго времени», «Велесовь внукъ») і усвідомлює свій зв’язок з ним, а тут (у наведеній фразі) заявляє, що не буде його наслідувати (В. Ф. Ржига — 1934, М. К. Гудзій). Словосполучення «а не по замышленію Бояню» дослідники перекладають «а не за вимислами Бояновими» (перші видавці «Слова»), «а не за замислом Бояновим» (Я. О. Пожарський, В. Ф. Ржига та С. К. Шамбінаго, О. С. Орлов, М. К. Гудзій, В. І. Стеллецький, М. О. Мещерський), «а не за вимислом Бояновим» (М. Ф. Грамматін), «хоч не за Бояновим замислом» (М. О. Максимович), «а не в дусі Бояна» (Д. М. Дубенський), «а не по замислам Бояновим» (О. М. Огоновський), «а не за прикладом Бояна» (Д. І. Прозоровський), «а не по придумкам (замислам — В. С.) Бояна» (О. О. Партацький), «а не за вигадкою Бояновою» (М. К. Грунський), «а не за [старовинним] замислом [способом, планом, прийомом] Бояна» (Д. С. Лихачов), «не за замислом Бояновим!» (І. П. Єрьомін), «а не за вимислом Бояна» (Л. Є. Махновець). О. М. Огоновський під словами «замышленіе Бояне» розуміє поетичні вигадки, що грунтуються переважно на давніх народних переказах 214, а Є. В. Барсов — «творчий спосіб викладу старих словес» 215. На думку Л. В. Соколової, слова «не по замышленію Бояню» означють, що автор «Слова» заздалегідь не ставить перед собою цілком визначеної мети — заспівати хвалу чи хулу, а має намір творити пісню «по былинамь сего времени» 216. А. Л. Нікітін, щоб усунути «кричуще протиріччя» у ставленні автора «Слова» до Бояна, вносить в аналізовану фразу кон’єктуру — опускає частку не, яка, на його думку, була додана одним із переписувачів, а сполучник а вважає єднальним і перекладає його як «і» 217.

Ми вважаємо, що ніякого протиріччя у ставленні автора «Слова» до Бояна немає, оскільки аналізовану фразу розуміємо зовсім інакше, ніж попередні дослідники. Слово «замышленик» в давньоруській мові мало значення не тільки «замисел, намір», а й «міркування, думка» 218.



213 Лященко А. Зазнач. праця. — С. 188.

214 Слово о пълку ИгоревЂ: Поет. пам’ятник рус. письменності XII віку / Текст c пер. і c поясн. видав Омелян Огоновський. — С. 28.

215 Барсов Е. В. Зазнач. праця. — М., 1889. — Т. 3. — С. 292.

216 Соколова Л. В. Зачин в «Слове о полку Игореве» // Исследования «Слова о полку Игореве. — Л., 1986. — С. 71.

217 Никитин А. Л. Слово о полку Игореве: Тексты. События. Люди. — М., 1998. — С. 23.

218 Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) — М., 1990. — Т. 3. — С. 326.



На наш погляд, словосполучення «а не по замышленію Бояню» слід перекласти «а не за думкою Бояновою». Отже, автор «Слова» на самому початку твору заявляє, що він творитиме свою пісню за подіями цього часу, а не за думкою Бояна. Цим самим автор «Слова» визнає можливість іншої схеми викладу: спочатку думка Бояна, а потім висвітлення сьогочасних подій, тобто, спираючись на думку (рядки) Бояна, висвітлюватимуться сьогочасні події. Проте обрано іншу схему викладу: спочатку сьогочасні події, а потім — думка (рядки) Бояна (яка, зрозуміло, якимсь чином асоціюється з оспівуваними сьогочасними подіями). Підтвердженням висловленого припущення може бути увесь текст «Слова», у якому відбито лише два кола подій (події 1185 р. і події другої половини XI ст.) і в якому дійсно спочатку змальовуються сьогоденні події, пов’язані з походом Ігоря на половців, а потім ці події зіставляються з подіями минулого століття, які оспівав Боян.

У середньовічній літературі використання тексту попередників вважалося позитивною рисою твору, воно свідчило про ерудицію автора і його повагу до попередників 219. «У середньовічному творі, — зазначає Д. С. Лихачов, — крім авторського тексту, як правило, містився текст його попередників, інкорпорований автором до складу «свого» твору» 220.

Наявність у «Слові» цитат з Бояна визнає багато дослідників (М. Ф. Грамматін, Ф. І. Буслаєв, О. М. Огоновський, Є. В. Барсов, В. М. Перетц, В. Ф. Ржига, О. В. Соловйов, В. П. Адріанова-Перетц та ін.). У двох випадках вичленення з тексту «Слова» фрагментів тексту Бояна не становить ніяких труднощів, оскільки автор «Слова» прямо вказує на приналежність цих рядків Бояну (текст Бояна виділено курсивом): «Тому вЂщей Боянъ и пръвое припЂвку, смысленый, рече: «Ни хытру, ни горазду», ни пЂвцю горазду, «суда Божіа не минути»» 221 («Тому мудрий Боян ще раніше приспівку, розумний, сказав: «Ні хитрому, ні вмілому», ні співцю вмілому, «суду Божого не минути»»), «Рекъ Боянъ исходЂ на Святъславля, пЂс(но)творьць стараго времени Ярославля — Ольгова, коганя хоти: «Тяжко ти, головЂ, кромЂ плечю, зло ти, тЂлу, кромЂ головы», Руской земли безъ Игоря» («Сказав Боян на кончині Святослава, піснетворець старого часу Ярославового — Олегового, жоні князя: «Тяжко тобі, голові, без пліч, погано тобі, тілу, без голови», Руській землі без Ігоря» 222.



219 Никитин А. Л. Зазнач. праця. — С. 24.

220 Лихачев Д. С. Текстология на материале русской литературы X — XVII вв. — М.; Л., 1962. — С. 5.

221 Прочитання і переклад цієї фрази див.на с. 98 — 99.

222 Прочитання і переклад цієї фрази див. на с. 110 — 112.



У двох інших випадках при змалюванні подій другого кола вжито слово рекъ або рече, і це слово, безперечно, стосується Бояна, адже автор «Слова» ще на самому початку твору чітко зазначив, що «замышленіе Бояне», тобто «думка Боянова» йтиме після «былинъ сего времени»: «И рекъ: «Дружину твою, княже, птичъ крилы пріодЂ, а звЂри кровь полизаша»» («І сказав він (Боян): «Дружину твою, князю, птахи крилами приодягли, а звірі кров полизали»»), «Не така ли, рече, рЂка Стугна: худу струю имЂя, пожръши чужи ручьи и стругы, расширена к усту, уношу князя Ростислава затвори днЂ при темнЂ березЂ» («Не така ж, як сказав він (Боян), річка Стугна: малий струмінь маючи, поглинувши чужі струмки і потоки, розширена до гирла, юнака князя Ростислава закрила (сховала) на дні коло темного берега» 223.



223 Прочитання і переклад цієї фрази див. на с. 104 — 105, 107 — 108.



Переважна більшість дослідників вважає, що у першому випадку слово рекъ стосується Ізяслава. Проте, помираючи, Ізяслав не міг так вишукано говорити, не міг бачити, що зробили з його дружиною птахи і звірі. Лише деякі дослідники слово рекъ пов’язують з Бояном. Р. О. Якобсон аналізовану фразу перекладає: «І було вже раніше повідано Бояном: «Дружину твою, князю, птахи крилами приодягли, а звірі кров полизали»». Ф. Є. Корш словосполучення «и схоти ю на кровать, и рекъ» виправив: «И се хытьрыи Боянъ ти реклъ».

Слово рече у другому випадку дослідники, як правило, приписують Ігореві, який після радісної зустрічі з Дінцем згадав про князя Ростислава, що втопився в Стугні. При цьому слово рече дослідники перекладають: «примовив він» (перші видавці «Слова»), «промовив він» (М. Ф. Грамматін), «розказують» (M. C. Тихонравов), «говорить Ігор» (Я.Малашев), «кажуть» (В. Ф. Міллер, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, О. С. Орлов, В. І. Стеллецький), «говорив» (Д. І. Прозоровський), «мовить князь» (О. О. Партицький), «як розказують (рос. как поскажут)» (Є. В. Барсов), «як кажуть» (В. М. Перетц), «сказав» (М. К. Грунський, І. П. Єрьомін), «говорить [Ігор]» (Д. С. Лихачов), «сказав він» (М. О. Мещерський), «сказано» (Л. Є. Махновець). Як бачимо, одні дослідники думають, що Ігор сам розповів про загибель Ростислава (переклади: «примовив він», «промовив він», «говорить Ігор», «говорив», «мовить князь», «сказав», «говорить [Ігор]», «сказав він»), але тоді виходить, що Ігор розповідав цю історію самому собі. Інші дослідники вважають, що Ігорю було відомо про трагічну долю Ростислава з розповідей, і він згадує цю історію (переклади: «розказують», «кажуть», «як розказують», «як кажуть»), однак рече є формою 3-ої особи однини аориста і її не можна перекладати формою теперішнього часу та ще й у 3-ій особі множини. Наведені міркування підтверджують правильність нашого висновку, що в обох розглянутих випадках слова рекъ і рече можуть стосуватися лише Бояна. Проте у другому випадку автор «Слова», найімовірніше, не цитує Бояна, а вільно передає його думки (рядки).

При висвітленні в «Слові» подій другого кола рядки Бояна можуть наводитися і без слів «рекъ Боянъ», «Боянь рече», чи «рекъ», «рече». Ми вважаємо, що всі ті фрази, у яких дієслово вжито в теперішньому часі, є рядками Бояна, оскільки автор «Слова» не міг вживати теперішній час по відношенню до подій другого кола, тобто до подій минулого століття. Нижче ми наводимо всі випадки такого роду: «Ступаетъ въ златъ стремень въ градЂ ТьмутороканЂ» («Вступає він у золоте стремено в місті Тмуторокані»), «Трубы трубятъ Городеньскіи» («Труби трублять городенські»), «На НемизЂ снопы стелютъ головами, молотятъ чепи харалужными, на тоцЂ животъ кладутъ, вЂютъ душу отъ тЂла» («На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу від тіла»), «Плачется мати Ростиставля по уноши князи Ростисла※ («Плаче мати Ростиславова по юнаку князю Ростиславу».

Рядки Бояна ми вбачаємо також у відповіді бояр Святославу. Ще О. О. Потебня помітив у ній симетрію періодів з двома компонентами: тезою (починається з уже) і підставою, точніше причиною (з бо) 224 (у відповідності до цього відповідь бояр Святославу ділиться на три періоди). У третьому періоді за тезою, яка складається з трьох фраз («Уже снесеся хула на хвалу, уже тресну нужда на волю, уже връжеса дивь на землю»), йде причина: «Се бо готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю», тобто, на думку бояр, однією з причин поразки Ігоря було те, що готські красні діви оспівали помсту, надихнувши цим половців на перемогу. Наступний текст («Звоня рускымъ златомъ, поютъ время Бусово, лелЂютъ месть Шароканю») майже всі дослідники сприймають як оспівування готськими красними дівами перемоги половців над Ігорем. Таке розуміння суперечить не тільки логіці (навіщо плекати помсту за Шарукана, якщо вона вже здійснена), але й структурі тексту відповіді бояр Святославу, адже в попередній фразі про готських красних дів дієслово (въспЂша) вжито в минулому часі, а в наведеному тексті всі три дієслова мають форму теперішнього часу. На наш погляд, наведений текст є цитатою на підтвердження того, що готські красні діви вже давно (з часів поразки половецького хана Шарукана) оспівують помсту половців за Шарукана, і ця цитата, найімовірніше, належить Бояну, для якого час оспівування помсти половців був сьогоденням 225.



224 Потебня А. А. Зазнач. праця. — С. 91.

225 Детальніше про цю частину відповіді бояр Святославу див. на с. 58 — 59.



Крім уже розглянутих фраз, Бояну належить також вираз «първыхъ временъ усобіцЂ» у фразі «Помняшеть бо, рече, първыхъ временъ усобіцЂ» («Пам’ятав-бо, як сказав він, «давніх часів битви»). Тут, по-перше, вжито слово рече, а по-друге, з тексту абсолютно ясно, що йдеться про Бояна.

Слово рече в аналізованій фразі дослідники перекидають (звичайно, ті дослідники, які речь першого видання «Слова» читають як рече): «кажуть» (Я.Малашев, О. С. Орлов, М. В. Щепкіна), «говорив» (Д. І. Прозоровський, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «як сам каже» (О. О. Партицький), «як розказують (рос. как поскажут)» (Є. В. Барсов), «як сам казав» (М. К. Грунський), «як говорив» (Д. С. Лихачов), «розповідають (рос. сказывают)» (М. К. Гудзій), «мовиться» (В. І. Стеллецький). Як уже зазначалося (див. с. 115), форму 3-ої особи однини аориста не слід перекладати формою теперішнього часу. Наш переклад слова рече в аналізованій фразі («як сказав він») фактично збігається з перекладом Д. С. Лихачова («як говорив»), але всю аналізовану фразу ми перекладаємо дещо інакше. Д. С. Лихачов пов’язує її з наступним текстом: «Помняшеть бо, рече, първыхъ временъ усобицЂ. Тогда пущашеть 10 соколовь на стадо лебедЂй...» («Згадував він, як говорив, перших часів усобиці. Тоді напускав десять соколів на зграю лебедів...»). На наш погляд, аналізована фраза стосується попереднього тексту («...то растЂкашется мыслію по древу, сЂрымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы», продовженням якого є наступний текст після аналізованої фрази («Тогда пущашеть 10 соколовь на стадо лебедЂй...»), а тому аналізовану фразу слід розглядати як вставне речення. Боян спочатку творив пісню (адже він добре пам’ятав «давніх часів битви»), а потім виконував її на гуслях.

Підсумовуючи сказане про рядки Бояна в «Слові о полку Ігоревім», наводимо нижче всі встановлені нами в цій статті фрагменти текстів Бояна (розташовуємо їх у порядку надійності: від найбільш надійних до найменш надійних):


1. «Тяжко ти, головЂ, кромЂ плечю, зло ти, тЂлу, кромЂ головы»

(«Тяжко тобі, голові, без пліч, погано тобі, тілу, без голови»).


2. «Ни хытру, ни горазду суда Божіа не минути»

(«Ні хитрому, ні вмілому суду Божого не минути»).


3. «Дружину твою, княже, птичь крилы пріодЂ, a звЂри кровь полизаша»

(«Дружину твою, князю, птахи крилами приодягли, а звірі кров полизали»).


4. «На НемизЂ снопы стелютъ головами, молотять чепи харалужными, на тоцЂ животъ кладуть, вЂютъ душу отъ тЂла» («На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу від тіла»).


5. «Звоня рускымъ златомъ поютъ время Бусово, лелЂютъ месть Шароканю»

(«Дзвонячи руським золотом, оспівують часи Бусові, плекають помсту Шаруканову»).


6. «първыхъ временъ усобіцЂ»

(«давніх часів битви»).


7. «Плечется мати Ростиславля по уноши князи Ростисла※

(«Плаче мати Ростиславова по юнаку князю Ростиславу»).


8. «Трубы трубятъ Городеньскіи»

(«Труби трублять городенські»)


9. «Ступаетъ въ златъ стремень въ градЂ ТьмутороканЂ»

(«Вступає він у золоте стремено в місті Тмуторокані»).


Слід зазначити, що на приналежність Бояну перших двох фрагментів вказувало й багато інших дослідників.

Виділення, вичленення з тексту «Слова» фрагментів текстів Бояна дозволяє конкретно говорити про творчість Бояна — поета другої половини XI — початку XII ст.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.